Догори
Дати відгук

Жителька Канади здала платний ДНК-тест і з'ясувала, що вона на 40 % маламут, на 35 % шарпей і на 25 % лабрадор

«Деякі люди іноді погоджуються з цим, але ні, ні».

3 хв на прочитання22 Березня 2024, 15:44
Маламут, шарпей і лабрадор. Зображення згенероване ШІ Маламут, шарпей і лабрадор. Зображення згенероване ШІ
Поділитись:

Журналістка з Канади Крістіна Хагер дізналася про себе багато нового, відправивши свій біологічний матеріал на дослідження до платної клініки, яка займається визначенням породи свійських тварин за ДНК. Про цей випадок розповідає CBS.

Канадська команда WBZ I-Team перевірила, наскільки точними є тести ДНК домашніх тварин на породи собак, і вже не вперше отримала дуже несподівані результати.

«Особисто мене турбує той факт, що з погляду споживача ви не завжди знаєте, що отримуєте, коли працюєте з цими компаніями. У цій сфері не так багато правил», — сказала Елінор Карлссон, генетик з Інституту Броуда та Медичної школи UMass Chan.

Карлссон керує лабораторією під назвою «Дарвінів ковчег», де досліджує ДНК домашніх тварин. За даними Zion Market Research, до 2030 року ця галузь буде коштувати 723 млн доларів.

Торік I-Team перевірила комерційні компанії, що займаються тестуванням ДНК, відправивши зразок зі щоки власниці домашнього улюбленця Мішель Лейнінгер до компанії під назвою DNA My Dog. Результати показали, що вона була частково бульдогом.

«Деякі люди іноді погоджуються з цим, але ні, ні», — пожартувала Лейнінгер.

Тоді директорка з обслуговування компанії відповіла, що надані результати були б неможливими на зразку людини.

Це спонукало I-Team перевірити вдруге. Репортерка Крістіна Хагер взяла мазок зі своєї щоки й надіслала зразки трьом різним компаніям.

Компанія Orivet повідомила, що зразок «не надав даних, необхідних для проведення аналізу ідентифікації породи».

Wisdom Panel надіслала повідомлення, що зразок «не забезпечив... достатньої кількості ДНК для отримання надійного результату».

Але вдруге результати з DNA My Dog пов'язали породу собаки зі зразком людини. Компанія повідомила, що Хагер був на 40 % аляскинським маламутом, на 35 % шарпеєм і на 25 % лабрадором.

Карлссон сподівається, що це не зашкодить інтересу людей до генетики домашніх тварин. Вона каже, що наука має важливе значення, коли вона робиться правильно.

«Ми могли би з'ясувати, які собаки схильні до ризику захворіти на рак, і частіше їх обстежувати, щоб мати можливість діагностувати його раніше. Можливо, ми зможемо розробити нові методи лікування цього раку», — каже Карлссон.

За її словами, власники домашніх тварин повинні знати, що в цій галузі досліджень попереду ще довгий шлях. Ось чому вона сподівається, що більше людей будуть жертвувати ДНК в її академічну лабораторію.

Що більша база даних, яку вона робить загальнодоступною й анонімною, то ближче наука підійде до розкриття таємниць, що ховаються під цим хутром, наголошує репортерка.

Більше новин читайте на GreenPost.

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.