Захист правди та безпека медійників: світ відзначає День припинення безкарності за злочини проти журналістів

Щороку 2 листопада за рішенням Організації Об'єднаних Націй у світі відзначають Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів (International Day to End Impunity for Crimes against Journalists).

Ця дата покликана привернути увагу міжнародного співтовариства до загроз, з якими щодня стикаються репортери, оператори, фіксери та розслідувачі, а також наголосити на обов'язку держав притягати до відповідальності винних у нападах і тиску на медійників.

Історія та трагічний привід заснування

Дату обрано в пам'ять про події 2 листопада 2013 року, коли під час виконання професійного обов'язку в Малі (Західна Африка) були викрадені та жорстоко вбиті французькі журналісти радіостанції RFI Клод Верлон та Гілен Дюпон.

Резолюція ООН: У грудні 2013 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила офіційну резолюцію 68/163, яка проголосила 2 листопада міжнародним днем.

Заклик до дій: Документ закликає держави-члени ООН вживати конкретних заходів для запобігання насильству щодо працівників ЗМІ, проводити неупереджені розслідування нападів та забезпечувати невідворотність покарання для замовників і виконавців злочинів.

Журналісти під прицілом: реалії України та факти про постраждалих медійників

Для українського медіапростору ця дата має особливий, болісний вимір. Від початку повномасштабної війни Україна стала однією з найнебезпечніших територій для роботи медійників, а росія системно чинить воєнні злочини проти працівників ЗМІ.

Ключові факти та статистика злочинів проти медійників в Україні:

Загиблі медійники: З початку повномасштабного вторгнення в Україні загинули десятки журналістів, операторів та фіксерів — як під час виконання професійних обов'язків на лінії фронту, так і внаслідок цивільних обстрілів або зі зброєю в руках у лавах ЗСУ. Серед трагічних втрат — журналісти Олександра Кувшинова, Євгеній Сакун, фотокореспондент Макс Левін, іноземні колеги Брент Рено, Фредерік Леклерк-Імхофф та багато інших.

Журналісти у російському полоні: Десятки українських журналістів та цивільних медійників залишаються в незаконному російському ув'язненні чи цивільній заручницькій ізоляції. Серед них — кримськотатарські цивільні журналісти (Сервер Мустафаєв, Ірина Данилович та інші), журналісти з окупованого Мелітополя та інших регіонів (зокрема Ірина Левченко, Дмитро Хилюк).

Трагічні втрати в полоні: Світ сколихнула звістка про смерть у російському полоні української журналістки Вікторії Рощиної, яка зникла під час виконання професійного обов'язку на окупованій території і чиє життя обірвалося у неволі.

Поранені та потерпілі від обстрілів: Чимало знімальних груп зазнали цілеспрямованих прицільних ударів з боку російських військ (зокрема внаслідок використання дронів та ракетних ударів по готелях, де зупиняються іноземні та українські кореспнденти).

Напрями боротьби та правовий захист

Основними завданнями для українського та міжнародного співтовариства сьогодні є:

Фіксація воєнних злочинів проти ЗМІ: Документування кожного випадку вбивства, поранення, викрадення та катування медійників для передачі матеріалів до Міжнародного кримінального суду (МКС) та інших міжнародних трибуналів.

Адвокація звільнення полонених: Постійний міжнародний тиск на державу-агресора з вимогою негайного звільнення всіх цивільних журналістів, які утримуються в російських в'язницях.

Національне розслідування: Прозоре та неупереджене розслідування всіх випадків перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171 КК України) всередині країни.

Травма-інформована підтримка: Забезпечення кореспондентів засобами індивідуального захисту (бронежилетами, касками, аптечками), проведення спеціалізованих вишколів та надання психологічної допомоги медійникам, які працюють із людською травмою.

Захист тих, хто доносить правду до світу, — це не лише професійне питання, а й обов'язок кожної правової держави.