Як відновити повагу до професії, що тримає світ на плаву

День моряка, запроваджений Міжнародною морською організацією у 2010 році, покликаний не лише подякувати працівникам флоту, а й нагадати суспільству про значення цієї професії. У 2025 році головною темою стало створення безпечного середовища для всіх членів екіпажу — кампанія проходить під гаслом «My Harassment-Free Ship» і акцентує увагу на недопущенні дискримінації, сексуальних домагань і цькування на борту. Та попри офіційні гасла і красиві пости у соцмережах, за фасадом урочистостей ховаються серйозні проблеми, які сьогодні ставлять морську професію перед загрозою втрати престижу.

Професія моряка має тисячолітню історію — від веслярів фінікійських кораблів і середньовічних капітанів до сучасних інженерів, що керують гігантськими контейнеровозами за допомогою електронних панелей і пристроїв. Проте на початку XXI століття її романтична аура поступово згасає. Молодь дедалі рідше обирає кар’єру у флоті. Серед причин — складні умови праці, довгі контракти в ізоляції від родини і стабільного інтернету, ризики піратства, воєнні загрози та, що особливо важливо у 2025 році, — цифрові виклики. Усе частіше на суднах фіксують кібератаки, збої в навігаційних системах, втручання у зв'язок, і більшість екіпажів не мають достатньої підготовки, щоб ефективно на це реагувати. На фоні цього стрімко зростає попит на айтішників, логістів, операторів дронів, і професія моряка — попри свою фундаментальну значущість — втрачає конкурентоспроможність в очах молодого покоління.

Становище ускладнюється і в Україні. Через війну десятки тисяч українських моряків втратили роботу або були змушені шукати шляхи сертифікації за кордоном. Частина портів закриті або працюють у режимі гуманітарного транзиту. Освітні заклади — такі як Національний університет "Одеська морська академія" чи Херсонська державна морська академія — продовжують підготовку кадрів, але часто стикаються зі зниженням попиту з боку абітурієнтів. Випускники обирають інші сфери — більш динамічні, захищені й передбачувані. Але саме в цьому — і шанс, і виклик.

Повернути повагу до моряка як до професії майбутнього можливо лише за умови глибокої реформи. Освіта має йти в ногу з технологіями: впровадження модулів з кібербезпеки, робота з віртуальними тренажерами, англомовне навчання з морської термінології, активна співпраця з іноземними крюїнгами — усе це повинно бути стандартом для всіх "морських" закладів вищої освіти, а не винятком. Крім того, потрібна державна політика повернення авторитету моряку: захист прав, спрощення сертифікації, доступ до психологічної підтримки, публічне визнання заслуг. І, безумовно, молоді слід показувати не лише тяжку роботу в морі, а й перспективи: круїзна індустрія, логістичні центри, дослідницькі експедиції, морський туризм, рятувальні служби — все це реальні шляхи професійної реалізації, де навички моряка потрібні і цінуються.

У День моряка 2025 року важливо не лише вітати, а й думати, що саме ми як суспільство робимо, щоб ця професія залишалася живою. Світ не зможе обійтися без моряків — але моряки потребують більше, ніж наші слова. Їм потрібні можливості, повага і підтримка — як на борту, так і на березі.

Більше новин читайте на GreenPost.