Лікарі-психіатри давно говорять, що використання системи Helsi ставить їх перед важким вибором: або отримуєш гроші за лікування пацієнта від НСЗУ, або виконуєш Закон України «Про психіатричну допомогу». Виявилося, що застосування принципу «гроші ходять за пацієнтом» у психіатрії має багато побічних ефектів, і це один із них.
Прощавай, медична таємнице?
Отже, другий етап медичної реформи примусив психіатрів навчитися заповнювати історію хвороби пацієнта в електронному вигляді, щоб могти відзвітуватися перед НСЗУ і відповідно отримати гроші за пролікований випадок. Однак, опанувавши принцип роботи системи Helsi, психіатри зрозуміли, що таким чином порушують Закон України «Про психіатричну допомогу». 6 стаття цього закону гарантує пацієнтам психіатрів право на конфіденційність. Вона забороняє розголошувати інформацію про наявність у людини психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у закладі з надання психіатричної допомоги тощо, а також інші відомості про стан психічного здоров’я людини та її приватне життя. Ця заборона стосується всіх, хто має доступ до такої інформації через свою участь у наданні психіатричної допомоги або у зв’язку з навчанням чи виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов’язків.
«Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник», – ідеться в тексті закону.
Тобто пацієнт має право не розголошувати інформацію про стан свого психічного здоров’я третім особам, це залишається між ним та психіатричним закладом. Без згоди пацієнта ні родичі (включно з найближчими), ні поліція, ні навіть сімейний лікар не мають права на надання такої інформації.
Звісно, законом передбачено випадки, коли конфіденційністю доводиться жертвувати.
«Допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для:
1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги;
2) провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду», – ідеться в тексті закону.
Однак наразі будь-який лікар, що має доступ до системи Helsi, має змогу подивитися опис прийому психіатра пацієнта, взагалі не цікавлячись його згодою. Психіатри розповідають, що в НСЗУ на їхні неодноразові зауваження з цього приводу відповіли, що в них поки що немає вирішення цього питання, і закликали «працювати, як працювали». І це «поки що» наразі триває.
Чи все насправді так погано?
«Так, у тому форматі, що є, це порушення права людини на конфіденційність, і так ця система не має так працювати», – сказала у своєму коментарі GreenPost президент Громадянської комісії з прав людини України Анастасія Вілінська.
Проте генеральний директор КНР КОР «ОПНМО» (обласного психіатрично-наркологічного медичного об’єднання) Геннадій Зільберблат розповів GreenPost, що не всі психіатри, котрі підписали контракт з НСЗУ, стикаються з цією проблемою.
«Поки що ми отримуємо не за медичним випадком (надходження і виписка хворого), а за глобальною ставкою, – говорить він. – Із нами підписали пакет не за випадком, а за базою, яка у нас була на 2018 рік – за кількістю виписаних хворих».
А от уже на наступний рік ОПНМО будуть враховувати кількість медичних випадків, тому часу для маневру зовсім мало.
«З наступного року, якщо НСЗУ не вирішить це питання, і кожен випадок буде реєструватися, це може вилитися у грубе порушення Закону "Про психіатричну допомогу", де конфіденційність є наріжним каменем», – говорить Геннадій Зільберблат.
Чи є вихід?
Як же взагалі можна розв'язувати питання конфіденційності пацієнтів психіатра так, щоб і закону дотриматися, і НСЗУ бачило звіт за кожен пролікований випадок? Лікар-психіатр Олександр Меланченко вважає, що просто потрібна ще одна програма, в якій працюватимуть лише психіатри.
«Психіатри дають дозвіл на володіння зброєю, на водіння транспорту тощо, – сказав він у своєму коментарі GreenPost. – Іноді ми стикаємося з тим, що людина, яка до нас прийшла, десь лікувалася – а ми ж не можемо давати запити по всіх містах та областях. Але якби психіатри мали можливість зайти та побачити, що людина десь уже була, то вони б більше працювали з нею».
На думку Олександра Меланченка, що закон, який таким чином не виконується, можна поправити, простеживши, щоб доступ до такої інформації мали лише психіатри і щоб вона не виходила за межі психіатричної служби.
Лікар обґрунтовує потрібність окремої системи для психіатрів ще одним аргументом.
«Психіатри довго сперечалися з іншими лікарями, які говорили: "Це ваш пацієнт, він стоїть у вас на обліку, тому ви його й лікуйте". Я відповідав: "Ми ж не будемо йому робити операцію!" Вони від таких людей відмахувалися», – розповідає Олександр Меланченко.
Психіатр підкреслює: люди, які стоять на психіатричному обліку, так само можуть захворіти на інші захворювання.
«На жаль, ми були й терапевтами, й багатьма іншими лікарями – хіба що хірургами ні: коли потрібна була операція, якось домовлялися, щоб нашого пацієнта забрали. А так навіть травми голови лікували, хоча це дуже складно», – розповідає він.
Хоча додає, що часом таки вдавалося домовитися, щоб психіатри консультувати своїх пацієнтів у терапії, неврології чи хірургії.
З цією проблемою можуть зіткнутися всі?
Слід сказати, що багато пацієнтів не в захваті від думки про те, що завдяки Helsi/eHealth їхню картку може почитати будь-який сторонній лікар, і це радше буде справою його сумління, ніж матиме для нього якісь юридичні наслідки (хіба що можна покладатися на те, що ці системи постійно виснуть, дратуючи лікарів, і треба бути вже дуже важливою персоною для когось, щоб він поліз дивитися вашу картку). Будь-які дані про здоров’я людини можна використати проти неї. Але психіатрія – це галузь медицини, де конфіденційність особливо важлива. А сьогодні питання конфіденційності даних пацієнтів НСЗУ не вирішено.
Наразі ми чекаємо від НСЗУ відповіді на наше запитання, яким чином планують вирішити цю проблему. Ми чекаємо її не з квітня, як психіатри, а з липня, але сподіваємося все-таки дочекатись і принести психіатрам гарні новини.