Ще у 2018 році вівчарство на Рахівщині занепадало. Ринок заполонила дешева фальсифікована «бринза» з коров’ячого й козячого молока, чесне виробництво ставало збитковим, отари скорочувалися, а молодь залишала полонини. Настояща гуцульська бриндзя робиться виключно з молока овець, які випасаються на високогір’ї, — а ця важка праця не покривалася цінами, що їх диктували перекупники.
Ситуацію змінило заснування профільніої Асоціації. Вивчивши європейський досвід, карпатські ґазди переконалися: вижити й зберегти промисел можна лише об’єднавшись.
Перед об'єднанням постали три ключові завдання:
Створення доданої вартості: навчити виробників самостійно пакувати, позиціонувати та продавати свій унікальний продукт без посередників.
Відродження технології: відновити дозрівання сиру в дерев’яних бербеницях — старовинний метод, що використовувався понад 500 років і опинився під загрозою зникнення через брак майстрів-бондарів.
Офіційний захист: підготувати документи для отримання статусу географічного зазначення (ГЗ).
За 5 років ядро об’єднання зросло з 14 до 44 учасників із Закарпатської та Івано-Франківської областей. Фермерам вдалося оновити матеріально-технічну базу — залучити обладнання для заготовлення кормів, фасування та охолодження, а також відкрити спільно облаштований «Музей Бриндзі».
Паралельно була створена чітка система якості й контролю: уніфіковано маркування, запроваджено гігієнічні настанови та суворий ветеринарний догляд.
«Ми доводимо: українське вівчарство має величезні перспективи, якщо працювати з повагою до традицій і вимог сучасності», — підсумовують у спільноті виробників.
Автор: Марина Кулик
Більше новин читайте на GreenPost.