Я ненавиджу їх! Моторошна історія дівчинки-підлітка з Маріуполя, яка втратила всіх, крім 5-річного брата

Історією 16-річної дівчинки Каті, яка пережила всі жахи війни, на власні очі бачила смерть мами та вбитих сусідів,  їла голуба, тікала по трупах людей, рятуючи брата та від якої відрікся рідний дядько з росії, поділилася волонтерка Віра Хвуст у своєму Facebook.

Наводими текст розповіді:

«Знаєте, те почуття, коли боляче? Я колись закохалася в хлопчика, а він у мене ні, і я думала, що це боляче. А виявилося, що боляче бачити, як твоя мама вмирає на очах. А братик все до неї підходить і каже: “Мамочко, не спи, ти замерзнеш”. І ми ніколи не потрапимо на її могилу. Вона так і залишилася у сирому та темному підвалі.

Ми ходили до туалету, спали, їли залишки їжі в одному підвалі. А якось дядько Коля упіймав голуба, це був, напевно, п’ятий чи шостий день, і ми його засмажили, і їли. А потім ми всі блювали.

Мати трималася до останнього, за 3 дні до нашої евакуації вона померла.

Я сказала братові, що вона міцно спить і її не варто будити. Але здається, він все зрозумів. Зрозумів ще коли померла наша сусідка, а ми не могли її винести, і вона почала пахнути. А потім стало тихо, і дядько Коля її виніс і сам підірвався на розтяжці. Мама дуже плакала. Після смерті тата, дядько Коля був найближчою людиною.

… трупи так смердять. Вони там були скрізь. Я братові заплющила очі маминим шарфиком, щоб він цього не бачив. Поки ми бігли — мене кілька разів мало не знудило.

Я не вірю більше у вашого Бога. Якби Він був, ми б так не страждали. Моя мама ніколи, чуєте, ніколи не робила нічого поганого. Вона навіть  залишала дядька Колю на ніч в іншій кімнаті, поки вони не одружилися. Вона ходила в храм і часто сповідалася, і я. Дядько Коля навіть курити покинув, щоб мама не нервувала, що це гріх. А ваш Бог узяв та забрав її. Мені там батюшка щось казав, що мама нестиме служіння Богові, тільки краще б вона несла служіння тут, виховуючи нас.

Я ненавиджу Росію. Мій рідний дядько там. Знаєте, що він мені сьогодні сказав по телефону? «Катя? Яка ще Катя? Дівчинко, я вас не знаю. Яка війна, яка Катя? А потім написав із лівого номера «Катюша, не пиши мені. Для мене та моєї родини це небезпечно. А маму вже не повернути».

Я ненавиджу їх! То ж була його рідна сестра?! Як так можна? … знаєте, я думаю, що я повернуся до Маріуполя. І житиму на тому ж місці. І щоразу, в один і той же день спускатися в підвал нового будинку і класти квіти.

А ще страшно, коли діти плачуть, а не можна. Не можна, щоб чули. Ці виродки знаходили людей у ​​підвалах та вбивали. Ті, хто вижив, говорили, що російські військові могли зґвалтувати і дітей, і старих, і навіть трупи.

Якщо Бог є, то чому Він це допускає?

Я жити не хочу. Нас зараз розділять, мабуть. І я, можливо, не побачу свого брата. Навіщо? Навіщо цей путін нас рятував? Ми ж добре жили, навіть машину купили. Дядько Коля обіцяв мене навчити водити. Вони навіть її спалили. І квартири нема. Я хочу померти, і не можу.

… обійміть своїх дітей! А то вас не стане, і вони не пригадають ваш запах. Якщо я витримаю і потім будуть у мене діти — я їх обійматиму цілодобово», — розповіла дівчинка.