Прийом без декларації та діагноз у вайбері: педіатр розповідає про нові правила своєї роботи

Багато батьків скаржаться, що через реформу втратили звичні опції – наприклад, можливість викликати лікаря додому, коли дитина захворіла. Та й потрапити на прийом стало складно, відколи живу чергу замінив електронний запис. Проте насправді все це з лишком компенсується новими можливостями, які й не снилися лікарям попередніх поколінь. Якими саме? Про це GreenPost і розповіла  лікар-педіатр Наталя Шаповал.

– Чи пам’ятаєте, як було до реформи?

– Звісно. Я працюю з 2006 року.

– Вам стало легше внаслідок реформи?

– Мені стало приємніше. Я згадую ситуацію, коли о восьмій годині вечора я насилу дійшла на останній виклик, а мене зустріла обурена мама – руки в боки: «Гдє целий дєнь можна лазіть?». Мені тоді було 23-24, коли ще дуже хочеться всім допомогти, ще живе все те, чому ти прийшов. Але після таких зустрічей ти замислюєшся, чи туди ти прийшов…

До речі, за останній рік у нас збільшилося кількість молодих працівників.

– Педіатри більше не «б'ють ноги» на викликах?

– Зараз нема обов’язкових викликів. Кожен лікар працює по-своєму: мої пацієнти мають мій номер, але деякі лікарі не дають номер мобільного, спілкуються через реєстратуру, там залишається повідомлення про необхідність зв’язку з лікарем, лікар зв’язується, вони обговорюють ситуацію, домовляються, коли пацієнт прийде, або йому надаються поради телефоном.

Рішення про те, йти на виклик чи ні, зазвичай приймає лікар. Якщо ситуація вимагає мого огляду вдома (наприклад, дитина з інвалідністю), я йду на виклик. Але це виняток. Укладаючи декларацію, пацієнт має розраховувати на те, що якщо йому погано або дитина хворіє, він має сам прийти до лікаря.

Звичайно, коли дитина виписується з пологового будинку, я йду на патронаж. І вдруге приходжу на 14 день. Це обов’язкові відвідування. Раніше дитину передавали в обов’язковому порядку: була дільниця і лікар, за яким вона була закріплена. А тепер батьки мають самостійно домовитися з лікарем. Проте у переважної більшості лікарів уже набрані декларації. Тоді рекомендують шукати самостійно або говорять, у кого з лікарів є вільні місця. Але це дуже утруднює життя. Тому ще під час вагітності варто потурбуватися про лікаря для своєї дитини. Тим більше реформа дала можливість вибирати лікаря – наприклад, зі світоглядом, подібним до вашого.

Медсестра, за якою закріплена ця адреса, телефонує чи приходить через день після мене, якщо це потрібно батькам. Якщо це друга дитина, то майже 100%, що цей візит не потрібен. Раніше він мав на меті організаційні моменти: заводилася картка тощо. Зараз це все відбувається або під час першого візиту, або батьки всі дані скидають у вайбері – виписку тощо. Вони зацікавлені у співпраці з лікарем.

– Що роблять педіатри, йдучи на виклик у родину, де хтось є хворий на COVID-19?

– Вони взагалі не мають іти туди на виклик або йти повністю екіпірованими, але первинка не має повного захисту. Якщо я знаю, що в родині є хворий на COVID-19, то ми спілкуємося через вайбер, скайп тощо.

– Чи педіатри після реформи перекваліфікувалися на сімейних лікарів?

– Педіатра немає сенсу перекваліфіковувати на сімейного лікаря (хоча, гадаю, це будуть найкращі сімейні лікарі) – вони в переважній більшості за назвою залишаються педіатрами, але по факту до тебе звертається вся родина. Так, батьки не можуть записуватися до мене на прийом, але вони звертаються з питаннями під час візиту або телефоном.

– Скільки декларацій Ви можете підписати?

– Максимально я маю підписати 900 декларацій. Можу й більше, але там змінюється коефіцієнт нарахування, і мені це стає нецікаво. Більше 900 мене ніхто не може змусити укласти.

– Люди, які не підписали декларацію, тепер просто не можуть потрапити до вас на прийом?

– Якщо у мене є місце або, наприклад, звільниться місце в наступному місяці підліткові виповниться 18, будь ласка, я можу вас узяти. Винятки становлять – я так для себе вирішила – друга і кожна наступна дитина в родині. Навіть якщо у мене буде більше 900, нема сенсу відправляти до іншого лікаря другу дитину з родини.

Якщо ж декларації нема в принципі – ні зі мною, ні з будь-яким іншим лікарем – вони не можуть записатися через систему helsi.me. Тому вони можуть самостійно передзаповнити декларацію і прийти на прийом. Якщо вони не мають декларації, цей візит мені не оплачується.

Буває таке, що на прийом привели хвору дитину і кажуть (бо у нас батьки не дуже орієнтуються в реформі): «У нас лікар в іншому кінці міста, тому ми до вас прийшли» – я не відмовлю. Якщо прийшли за довідкою в садочок – тут вибачте. Ні, тут справа не в клятві Гіппократа. Просто всі мають бути дещо організованішими. І якщо мій час буде розподілено між іншими пацієнтами, я не зможу його приділити тим, кому зобов’язана (і за кого отримую зарплату).

– Як тепер нараховуються зарплати у педіатрів?

– Раніше лікар мав ставку і певні доплати – за вислугу, за певну категорію тощо. Зараз є ставка і доплати нараховуються від кількості прикріплених пацієнтів. Але відсоток, який отримує лікар, залежить від колективного договору.

– Зарплати у педіатрів зросли, як мало статися з лікарями першої ланки?

– Так. Наскільки я знаю, від 30 до 50% – залежить від керівництва, умов колективного договору.

– Чи означає це, що ви почали отримувати більше за менший обсяг роботи?

– Ні. Навантаження не змінилося – воно перерозподілилося: прийоми подовжилися (раніше вони були 3 години, тепер 5-6, у деяких закладах 8, хоча мені здається, що це порушення трудового законодавства), але зменшилася кількість годин, які раніше були призначені для викликів. Дещо зросла робота організаційно-паперова (хоча вона вже більше не паперова, а з комп’ютером), але не витрачається час на дорогу між викликами. Раніше могло бути і 20 викликів на день.

– Скільки дітей ви обслуговуєте за день?

– Якщо говорити про те, що впродовж дня я на телефонному зв’язку зі своїми пацієнтами – а реформа дозволяє мені використовувати засоби зв’язку для того, щоб спілкуватися з пацієнтами – і веду певний облік цього, то їх може бути й 50. Раніше було менше, бо не всі дзвінки обліковувалися. Раніше мама встала, не пішла на роботу, викликала лікаря – і ти не маєш права не прийти, бо був оформлений виклик. А зараз мама встала, подивилася, подзвонила лікарю, він дав поради – і вже нікуди не йде.

– А скільки з них оглядаєте?

– До 50% - це ті, хто прийшов на прийом (або я до них прийшла).

– Чи є години, в які ви вимикаєте телефон?

– Я не можу його вимкнути. Приходжу додому – а там чоловік мене чекає: друзі скидають аналізи тощо… Але більшість моїх пацієнтів – гарні, виховані люди і намагаються мене берегти.

Однак так було й до реформи. Моя мама була лікарем-педіатром ще в радянські часи, і я пам’ятаю, як часто у нас дзвонив телефон удома. І серед ночі також.

– Чи обов’язково лікареві оглядати дитину, щоб діагноз був точним?

– Це залежить від конкретної ситуації. Своїх пацієнтів я знаю – і знаю, як реагує мама: чи схильна панікувати, переоцінювати, чи може спокійно, по-військовому дати об’єктивну відповідь на мої запитання. І я теж вчуся ставити запитання більш конкретно. На запитання «Як почувається сьогодні ваша дитина?» я не отримаю інформації – треба запитувати «Яка частота серцевих скорочень? Яка частота дихання?» і так далі. Якщо лікар над цим працює, якщо батьки цього вчаться разом із лікарем, то все виходить добре.