Вважалися справжнім оберегом від нечистої сили: 18 травня в Україні відзначають День вишиванки

Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.

Студентка запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету.

Традиція вишивати сорочки різнокольоровими нитками та візерунками має багатовікову історію. В основному вишивали дівчата, готуючи собі придане до весілля. Кількість зібраних вишиванок говорила про матеріальний добробут нареченої. Якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася з бідної сім’ї, а у якої було від 100 й більше – вважалася завидною нареченою.

Візерунки на вишиванках були прикрасою одягу й несли в собі магічний сенс. Не секрет, що магія завжди була, є і буде частиною культури українського народу. Це видно з пісень, у яких є слова «кого любила – причарувала».

«Вишиванка була для наших предків не просто одягом, а свого роду сакральним оберегом, який захищав від бід, хвороб, заздрості та всякого роду негативної енергетики», – розповіла карпатська мольфарка Магдалена Мачіовськи.

Вишиванка – символ нашої багатої традиціями української культури. Завдяки унікальному орнаменту вишита візерунком сорочка могла означати походження людини, вказувати її вік, соціальний статус та навіть сімейний стан. Як же з’явилася вишиванка?

Історики не можуть визначити точну дату появи вишиванок. Але під час розкопок на Черкащині археологи знайшли срібні фігурки чоловіків, на яких були зображені сорочки з ідентичним орнаментом традиційних українських костюмів XVIII-XIX століть. Це говорить про багатовікову історію вишиванок.

Прикрашаючи вишивкою сорочки білих, чорних, червоних або синіх кольорів, українці «розповідали» оточуючим про своє життя. Червоні вишиті сорочки одягали дівчата, як символ любові та енергії, а сині – жінки старшого віку, які вже не будуть мати дітей. Чорні сорочки носили виключно чоловіки. Найпопулярнішою є вишиванка білого кольору з різними візерунками з ниток. Орнамент і колір також говорив багато про господаря сорочки.

Зустрівши українця у вишиванці з рослинним візерунком, наприклад винограду, калини або дубу, в чорно-червоній гамі, можна сміливо стверджувати, що це житель столиці. Полтавчани найчастіше одягали білі сорочки вишиті білими нитками. А жителів Полісся та Волині можна було впізнати завдяки біло-сірим сорочкам, розшитим червоними нитками. У західних регіонах характерною особливістю вишиванок був широкий спектр візерунків і кольору. Наприклад, блакитний, який не є традиційним для більшості українських областей або ж сорочки, вишиті тільки на рукавах скошеними або поздовжніми смугами.

Також вишиванки вважалися справжнім оберегом від нечистої сили. Наприклад, на весілля наречена одягала особливу сорочку, яку після гулянь ховала в спальні і більше ніколи не діставала. Це символізувало захист від негараздів та зглазів в сімейному житті.

Для новонародженого малюка сорочку вишивали хресні. Під час хрещення тканину оброблялася свічками. Вірили, що такий обряд вбереже дитину від нещасть на все життя.

До слова, чому 18 травня не можна залишати брудний посуд в будинку: прикмети.