Воєнний злочин без строку давності: сувора юридична кваліфікація та невідворотність покарання

Сьогодні, 19 червня, Організація Об'єднаних Націй та вся світова правозахисна спільнота відзначають Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту (International Day for the Elimination of Sexual Violence in Conflict). Ця важлива дата була офіційно встановлена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у червні 2015 року з метою підвищення рівня обізнаності міжнародного співтовариства про необхідність припинення використання сексуального насильства як свідомої тактики ведення війни, терору та деморалізації цивільного населення. Окрім цього, цей день покликаний віддати належну шану всім жертвам та постраждалим, які знайшли в собі сили протистояти цим жорстоким злочинам, а також вшанувати тих, хто присвятив своє життя безкомпромісній боротьбі за викорінення цього явища.

З погляду сучасного міжнародного гуманітарного та кримінального права, будь-які прояви сексуального насильства, вчинені під час збройних конфліктів, мають чітку та однозначну юридичну кваліфікацію. Відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду, такі протиправні діяння визнаються воєнними злочинами, злочинами проти людяності, а в окремих випадках — складовими елементами актів геноциду. Міжнародне право чітко констатує, що подібні дії ніколи не можуть розглядатися як побічні наслідки ведення війни чи особистісні дисциплінарні проступки окремих військовослужбовців. Це грубе порушення Женевських конвенцій про захист цивільного населення, яке тягне за собою персональну кримінальну відповідальність не лише для безпосередніх виконавців, а й для військових командирів та вищих посадових осіб, які знали або мусили знати про вчинення таких злочинів, але не вжили заходів для їхнього припинення.

Для України ця міжнародна дата має особливе, надзвичайно гостре та болюче значення у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією. На багатьох тимчасово окупованих територіях та в зонах безпосереднього ведення бойових дій фіксуються численні факти протиправних дій, що використовуються як інструмент психологічного тиску, тортур та приниження людської гідності з боку окупаційних військ. Робота українських правоохоронних органів, органів прокуратури та правозахисних організацій сьогодні спрямована на ретельне документування кожного окремого випадку за міжнародними стандартами (зокрема, згідно з правилами Протоколу Берклі), щоб зібрані докази лягли в основу майбутніх судових процесів у національних судах та Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Одночасно держава спільно з міжнародними партнерами активно розгортає систему спеціалізованих Центрів допомоги врятованим, де постраждалі особи можуть конфіденційно отримати комплексну медичну, психологічну та правову підтримку без обов'язкового первинного звернення до правоохоронних органів, що є критично важливим для їхньої подальшої успішної реабілітації та інтеграції в суспільство.

Більше новин читайте на GreenPost.