Відступ росіян на херсонському напрямку є наслідком ударів ЗСУ, а не пасткою — Інститут із вивчення війни (США)
Суровікін прямо визнав, що російські сили вже не можуть забезпечити своє угруповання в Херсоні та прилеглих районах.
Битва під Херсоном не завершилася, але російські війська вступили в нову фазу — тепер вони надають перевагу відведенню своїх сил через річку в належному порядку та затримці українських сил, і не намагаються повністю зупинити український контрнаступ. Про це розповідає ISW (Інститут із вивчення війни). Його звіти наводить «Аналітика: переклади і першоджерела».
Український контрнаступ на Херсонському напрямку з серпня — скоординована кампанія блокування, розрахована на те, щоби змусити російські сили відійти через Дніпро й уникнути необхідності для українських сил вести великі наземні наступальні дії — ймовірно, вдався.
Як зауважує Інститут із вивчення війни впродовж минулих місяців, українські сили були задіяні у цілеспрямованій і добре втіленій кампанії, метою якою було атакувати райони концентрації російських сил, їхні військові засоби та логістичні вузли по всій Херсонській області, аби зробити позиції російської армії, розташовані на західному березі, невигідними, не проводячи широкомасштабні й дорогі наземні маневри для звільнення території.
Українські війська здійснювали постійні атаки на мости через Дніпро й атакували постачальні центри й склади боєприпасів на східному березі Дніпра, що погіршило здатність російських військ постачати угруповання на західному березі. Українські сили поєднали ці удари зі зваженими й успішними наземними атаками на ключові місця, такі як Давидів Брід.
Ця кампанія успішно завершилася. Суровікін прямо визнав, що російські сили не можуть забезпечити своє угруповання в Херсоні та прилеглих районах через українські удари по критично важливих російських лініях постачання західного берегу.
Російські джерела зазначили, що зазначений відступ є природним наслідком цілеспрямованих і систематичних українських ударів, які коштували російському угрупованню на західному березі головних артерій постачання, що поступово виснажило їхню загальну силу та можливості.
Російський відступ із правого берега Дніпра навряд чи є пасткою з метою втягнути українські війська у складні бої поблизу Херсона, як припускають деякі українські та західні джерела.
Інститут із вивчення війни раніше бачив багато ознак того, що російські сили — зокрема військові й економічні активи — а також окупаційні установи стабільно виводилися з правого берега через Дніпро, а російські посадовці очікували та готувалися до відступу в такий спосіб, що їхні дії були б несумісні з кампанією, спрямованою на оману та заведення українських військ у пастку.
Російські командири напевно намагатимуться сповільнити просування українців вперед, аби здійснити організований відхід. Разом із тим деякі сили залишатимуться [на правому березі], щоби затримати просування українців до самого Херсона, однак такі бої будуть способом завершити організований відступ якомога більшої кількості підрозділів.
