Верховна Рада готує перше офіційне визначення мови ворожнечі в українському законодавстві

Українське правове поле перебуває на порозі масштабної модернізації у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, пов'язаної із необхідністю адаптації національних нормативних актів до суворих міжнародних стандартів. На громадське обговорення офіційно винесли проєкт закону про внесення змін до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який має на меті ліквідувати суттєві законодавчі прогалини та посилити державні механізми захисту громадян від будь-яких проявів ненависті, утисків чи стигматизації, повідомляє Судово-юридична газета. Головна інновація документа полягає у першому в історії вітчизняного правосуддя закріпленні чіткого юридичного визначення поняття «мова ворожнечі», під яким віднедавна пропонують розуміти будь-які публічні або приватні висловлювання, що безпосередньо підбурюють, поширюють, активно пропагують або виправдовують ненависть, дискримінацію, ворожнечу чи насильство щодо окремої особи чи цілої соціальної групи.

Розроблена класифікація охоплює широкий спектр ознак, за якими відтепер заборонятимуться агресивні висловлювання, зокрема за критеріями раси, кольору шкіри, етнічного чи соціального походження, мови, статі, віку, інвалідності, а також політичних, релігійних переконань та майнового стану. Необхідність ухвалення цієї норми автори законопроєкту пояснюють повною відсутністю в чинному законодавчому полі комплексного та дієвого механізму реагування на подібні деструктивні явища, що раніше створювало серйозні перешкоди для притягнення правопорушників до юридичної відповідальності за свідоме підбурювання до суспільної ненависті. Разом із цим, проєкт закону суттєво розширює перелік фіксованих форм дискримінації у п'ятій статті базового закону, впроваджуючи такі прогресивні терміни, як «дискримінація за асоціацією», коли особа зазнає обмежень через зв'язки з іншими людьми, та «множинна дискримінація», що описує випадки одночасного утиску людини за кількома незалежними характеристиками, наприклад, у ситуації з внутрішньо переміщеними жінками, які мають інвалідність.

Основним каталізатором вказаних реформ стали прямі євроінтеграційні зобов'язання України перед Європейським Союзом та Радою Європи, які вимагають повної синхронізації вітчизняних норм із положеннями відомих європейських директив під номерами 2000/43/ЄС та 2000/78/ЄС, де вищезгадані дефініції є базовими елементами правозастосовчої практики. Додатковим стимулом послужили офіційні висновки моніторингової місії Європейської комісії проти расизму та нетерпимості, яка у вересні 2025 року чітко вказала українській стороні на системну відсутність комплексного підходу до протидії проявам екстремістської риторики. Окремим вагомим фактором виступають також глибокі демографічні зрушення та природне посилення соціальної напруги всередині суспільства, спричинені тривалою повномасштабною війною, що вимагає негайного створення додаткових правових бар'єрів для захисту найбільш вразливих верств населення. Важливо підкреслити, що оновлена редакція шостої статті закону встановлюватиме пряму заборону на нові форми дискримінації для всіх суб'єктів без винятку, починаючи від органів державної влади та місцевого самоврядування і завершуючи приватними юридичними чи фізичними особами, причому практична реалізація цих нововведень не створюватиме жодного додаткового фінансового навантаження на державний або місцеві бюджети.

Більше новин читайте на GreenPost.