Понад пів року конструював свою гідроелектростанцію вінничанин Іван Верещак, а після ворожих ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури чоловік почав активніше тестувати власну розробку. Відтак, на випадок повного блекауту, електроенергію від цієї ГЕС можна буде використати на освітлення приміщення або накопичувати в автомобільних акумуляторах для заряджання мобільних телефонів, ліхтариків. Мікро-ГЕС розташована за 30 метрів від багатоповерхівки, у якій мешкає чоловік. Як саме вона працює, дізнавалась кореспондент Вінниця.info
Невеличке колесо на вузькій річці Вінничка нагадує атракціон чи карусель. Колесо безперервно крутиться і виробляє електроенергію.
«Коли я і моя сім’я поселились у цей будинок біля річки Вінничка в мене відразу виникла думка, що її можна використати, щоб отримати звідси трішки електроенергії. Я з дитинства захоплювався технікою. Мабуть від батька, який любив майструвати. І це моє хобі - робити електричні механізми. Здобув вищу технічну освіту. Так трапилось, що клопоти, турбота, родина, робота віддаляли мене від цілі збудувати ГЕС. Я збирав матеріали, дивився в інтернеті як працюють аналогічні ГЕС і вже цього року придумав цей механізм. З початком повномасштабного вторгнення моє бажання переросло в нагальну потребу — треба було створити умови, щоб жителі нашого будинку уникли повного блекауту», - розповідає Іван Верещак.
Роботу над створенням міні-ГЕС розпочав винахідник в травні місяці. Механізм ГЕС зібрав з підручних матеріалів.
«Я кинув корок від вина і дивився за скільки часу він пробіжить 10 метрів. Швидкість течії підходить. Потім помножив глибину на ширину річки і в цій арифметиці вирахував яка маса води проходить за хвилину. Сам механізм гідроелектростанції зроблений із простих підручних деталей, які я збирав у друзів чи знайомих на протязі багатьох років. Ковші та лопаті, які підхоплює течія річки, я зробив із балонів у яких зберігається фреон для холодильних агрегатів. У мене було два балони, ще кілька знайшов серед брухту, інші - придбав. Розрізав на дві частини по довжині й спаяв. Металевий диск Ф-500мм, товщиною 10 мм розмітив на 16 рівних частин, проточив, посвердлив. Виходячи із довжини несучих кронштейнів, порахував, що їхній розмах виходить 3 метри 20 сантиметрів.
Кронштейни, несучих ковшів, до яких приварені лопаті, мені допоміг придбати мій товариш. Він працює у мережі «Сільпо». В них була велика реконструкція і старі стійки для полиць викидали, як металолом. І от він домовився, я зміг придбати собі цей метал для ГЕС. А от диск, вал допоміг зробити токар. Редуктор я купив. В мене була відпустка 40 днів, то я у власному гаражі проводив всі зварювальні роботи. Окрім цього, я ще керівник гуртка по енергетиці в сьомому училищі. Залучив сюди кілька активних студентів які цікавилися. Вони в основному допомагали монтувати. І ще активно і постійно мені допомагав мій товариш Микола Завальницький»- розповідає пан Іван.
На створення установки вінничанин витратив близько 10 тисяч гривень, працював над нею понад п’ять місяців. Зараз, каже потрібно підібрати та встановити генератор, за допомогою якого буде надалі вироблятися і накопичуватися електроенергія для подальшого використання.
«Течія води захоплює ковші і вони пірнають у воду яка біжить, маса води заставляє обертатися колесо, а вже з осі колеса цього я знімаю свої ньютони обертового моменту і за допомогою зірок та ланцюга передаю на редуктор. На кіловат електроенергії потрібно 50 метрів кубічних води за хвилину, яка падає з висоти чотирьох метрів. Тому кіловат звідси не візьмеш – а от 150 - 300 Ват — можливо. Було б чудово, якби хтось з спонсорів захотів би мені допомогти, щоб ще придбати генератор та перетворювач напруги із 12 на 220В. Я маю лише позичений тракторний генератор, який, може запрацювати від 500 обертів за хвилину. А їх ще потрібно добитися. Якщо це спрацює енергія потрапить на акумулятор, який буде встановлений в моєму гаражі, а звідтіля відразу в наше бомбосховище у будинку, яке є одночасно і пунктом обігріву. Електроенергію від цієї ГЕС можна буде накопичувати в автомобільних чи інших акумуляторах, та використати у критичний момент для освітлення та заряджання телефонів і інших побутових пристроїв», - зазначає вінничанин.
Мікро-ГЕС Іван Верещак розмістив на одній половині річки Вінничка, аби плин річки не стримувати та не насти шкоди фауні та флорі. Та і підтоплення чи зсув берега сусідам не загрожує. Сам фундамент, а точніше металевий каркас із труб, заглибив на пів метра у воду.
«Старожили розповідали мені, що колись на цій річці була електростанція. Нею заживлялись навколишні будинки. Ця водойма взимку майже не замерзає, хіба що вже при температурі нижче десяти градусів, береги річки скресають льодом», — каже Іван Верещак.
До слова, у власному гаражі вінничанин також змайстрував заточний станок із електродвигуна старої пральної машинки; свердлильний станок із старого радянського фотозбільшувача «Ленінград-4»; відрізний станок з використанням кутової шліф-машини; пристрій для порізки яблук на кришаниці товщиною рівно 4мм. Та багато інших виробів пов’язаних із електроприводами.