У Шотландії знайшли ефективний і повністю екологічний засіб боротьби з борщівником

Шотландська ініціатива з інвазивних видів провела трирічний експеримент, під час якого овець випасали на полі, зарослому борщівником Монтегаці (близький родич борщівника Сосновського, поширеного в Україні). Результатом стало значне зменшення чисельності цієї рослини та відновлення іншої рослинності, розповідає «Наша Ніва».

Чим небезпечний борщівник

Гераклеум мантегацціанум (лат. Heracléum mantegazziánum) — найбільший представник родини зонтичних. Природний ареал цієї рослини розташований у Карачаєво-Черкесії і Краснодарському краї Росії, а також у Грузії.

У країнах Західної Європи, починаючи з ХІХ століття, борщівник вирощували як декоративну рослину. Але поступово він здичавів і вийшов за межі розплідників. Сьогодні борщівник Монтегю є одним із найшкідливіших інвазивних видів у Європі.

Борщівник — це рослина, яка цвіте лише один раз, а потім гине на третій-четвертий рік свого життя. Такий же принцип розмноження характерний і для моркви, яка є її далекою родичкою.

У перший рік росту борщівник утворює листя і накопичує поживні речовини в коренях. Корінь може проникати в ґрунт на глибину близько 2 м, а його верхня частина має діаметр близько 5-8 см.

На другий рік росту розвивається міцне стебло заввишки 3-4 м. На цьому стеблі з’являється багато квітів, з яких восени утворюються насіння. На одній рослині їх може бути до 90 тис.

Насіння, яке потрапило в ґрунт, може зберігатися там близько 5-10 років. Прорісність сягає 90 %. Зарості борщівника витісняють усі сусідні рослини, знищують природну флору і фауну.

Але борщівник — це не просто неприємний бур'ян. Ця рослина також виділяє токсичні фуранокумарини.

Контакт шкіри людини з соком борщівника Монтегаці може спричинити фотодерматит, серйозне запалення шкіри, яке проявляється почервонінням, набряком, пухирями та сильним свербінням. Потрапляння в очі може спричинити опіки рогівки та запалення очей.

Інфіковану територію необхідно обробляти протягом багатьох років (іноді 10 або більше), щоб повністю вичерпати банк насіння. Зазвичай пестициди обприскують на листя рослин, а квіткові головки зрізають, аби запобігти подальшому розвитку насіння.

З часом цей метод дає очікуваний результат, але він досить трудомісткий, шкідливий для довкілля і дорогий.

Як проходив експеримент

Людям і тваринам слід триматися подалі від борщівника, але він отруйний не для всіх. Агресивний сік рослини не шкодить вівцям.

Тож у 2019 році команда Шотландської ініціативи щодо інвазивних видів в Абердинширі у партнерстві з місцевими фермерами та Абердинширським університетом огородила ділянку площею 7 га, затиснуту між полями та річкою. Ділянка повністю заросла плющем.

Щоб оцінити вплив випасу на 42 ділянках моніторингу борщівника, у червні та жовтні підраховували кількість пагонів на ділянку. Спостереження проводились і на ділянці, де випас не проводився.

У квітні 2019 року на ділянку було заселено 25 голів овець. Але протягом першого місяця нічого суттєвого не спостерігалося. Лише через кілька місяців вівці по-справжньому відчули смак борщівника.

За літо, як показали розрахунки, кількість рослин зменшилася на 54 %. Водночас зменшилась і кількість ділянок, де він ріс. Якщо в червні борщівник був наявний на 41 з 42 ділянок, то в жовтні — на 34.

Однак, разом із борщівником, вівці також з'їли багато навколишньої рослинності. Таким чином, відсоток голої землі зріс на 62 %. Під загрозою опинилося біорізноманіття території.

Наступного року поголів'я тварин скоротилося приблизно вдвічі. Але м’яка зима та тривалі періоди сильних дощів допомогли борщівнику поширитися уздовж берегів річок Шотландії.

При цьому вівці продовжували повноцінно поїдати цю рослину, і їх чисельність за літо скоротилася на 60 %. Водночас порівняно з 2019 роком кількість місць, де спостерігали рослину восени, зменшилася до 22.

Також зросла кількість стійких до випасу видів, таких як кропива дводомна, яка колонізувала голу землю, утворену надмірним випасом у 2019 році. Деякі ділянки показали ознаки відновлення рослинності.

Але перевипас усе одно був помітний, тож у 2021 році на ділянку випустили лише 12 овець. У результаті, незважаючи на те, що овець стало значно менше, зменшення поголів’я досягло рекордних 82 %. А восени борщівник ріс лише на 21 ділянці.

Результати

У звіті про дослід зазначається, що з року в рік спостерігається збільшення середньої висоти рослинності. Так, у 2019 році він дорівнював 7 см у червні та жовтні, у 2020 році — 22 см у червні та 14 см у вересні. А у 2021 році — 38 см у червні та 28 см у вересні.

Це було наслідком поширення стійкої до випасу рослинності (кропиви і, меншою мірою, будяків і папороті), яка заселила голі землі. Деякі місця демонстрували обнадійливі ознаки відновлення рослинності та переходу від гігантського падуба та голої землі до різнотрав’я.

У звіті зазначається, що відбулося зменшення як кількості ділянок із борщівником, так і кількості борщівника на цих ділянках.

За межами дослідного майданчика (на контрольній ділянці) у жовтні молоді рослини борщівника ще з’явилися в тій же кількості.

Це додатково свідчить про те, що зменшення кількості рослин на дослідній ділянці є результатом не лише сезонного скорочення росту. Очевидно, вирішальний вплив на це має випас овець.

Учасники експерименту висловлюють надію, що їхню ініціативу підхоплять інші, оскільки такий спосіб боротьби з такою інвазійною рослиною, як падуб Монтегаці, є найбільш екологічним.

Також нагадаємо, що Ольга Богомолець застерігає від небезпечної рослини (фото).