Три країни претендують на відкриття Антарктиди і всі мають рацію
Український слід у відкритті найхолоднішого материка планети.
День відкриття Антарктиди 28 січня. Фото: Національний антарктичний науковий центр (НАНЦ)
Легендарний капітан Джеймс Кук був переконаний: «Жодна людина ніколи не наважиться проникнути на південь далі, ніж це вдалося мені». Минуло 45 років, і троє мореплавців з різних країн майже одночасно довели, що він помилявся.
28 січня 1820 року — дата, яку традиційно вважають днем відкриття Антарктиди. Того дня шлюпи «Восток» і «Мирний» під командуванням Фабіана Готліба фон Беллінсгаузена та Михайла Лазарєва досягли координат 69°21' південної широти та 2°14' західної довготи — менш ніж за 32 кілометри від материкового узбережжя. Мореплавці побачили «крижаний материк» — масивний льодовиковий шельф, який пізніше отримав назву Фімбул. У щоденнику Беллінсгаузен записав про «матерой льод» — непрохідне крижане поле, що тягнулося до горизонту.
Але ось що цікаво: Беллінсгаузен не усвідомив, що бачив материк. У звіті морському міністерству після експедиції він написав: «Ознак великої Південної Землі ніде не зустрічав... якщо вона й існує, то має бути далеко в льодах і покрита ними». Лише через десятиліття, коли інші експедиції підтвердили існування континенту, записи Беллінсгаузена переосмислили. За два дні після нього, 30 січня 1820 року, британець Едвард Брансфілд побачив гори півострова Трініті. А в листопаді того ж року американський мисливець на тюленів Натаніель Палмер наблизився до берегів Антарктичного півострова, зазначає Українські Новини.
Сучасні історики розглядають відкриття Антарктиди як поступовий процес, у якому кілька країн ішли «ніздря в ніздрю». Британське королівське географічне товариство та Міжнародний союз історичних наук визнають пріоритет експедиції Беллінсгаузена, але не применшують внесок інших. До речі, сама експедиція була багатонаціональною: екіпаж із 190 осіб складався з представників різних народів Російської імперії — естонців, латишів, німців, греків. І українців теж. Михайло Лазарєв — виходець з Миколаївського адміралтейства, а серед офіцерів були уродженці півдня України, повідомляє РБК-Україна.
Експедиція тривала 751 день, з яких 527 судна провели у морі. Загальна довжина маршруту склала майже 50 тисяч морських миль — це у 2,25 рази більше за довжину екватора. Беллінсгаузен і Лазарєв двічі обігнули Антарктиду, жодного разу не втративши один одного з виду, і не втратили жодного члена екіпажу. Вони відкрили та нанесли на карту 29 островів, зокрема острів Петра I та Землю Олександра I (тепер острів Олександра). На честь кораблів експедиції пізніше назвали перші радянські антарктичні станції — «Мирний» та «Восток», зазначає Antarctic Logistics.
Україна має власну історію в Антарктиці. 1996 року Велика Британія передала Україні дослідну станцію «Фарадей», яка отримала назву «Академік Вернадський». Станція розташована за 15 тисяч кілометрів від Києва і є однією з десяти найкращих магнітних обсерваторій світу. Українські вчені продовжують традицію досліджень, розпочату понад два століття тому. І щороку 28 січня на станції урочисто піднімають синьо-жовтий прапор — той самий, що на момент відкриття континенту ще не існував як державний символ, але кольори якого, можливо, несли на своїх мундирах українські офіцери експедиції Беллінсгаузена, повідомляє Громадське.
Більше новин читайте на GreenPost.
