Спека та хімікати позбавляють водойми кисню і чим це загрожує рибі

Рівень розчиненого у воді кисню є фундаментальним індикатором здоров'я будь-якої акваторії, оскільки від нього безпосередньо залежить життєдіяльність риб, молюсків, ракоподібних та підводної флори. Коли цей показник падає, екосистема втрачає природну здатність до самовідновлення. Про це повідомляє екологічна інспекція, акцентуючи увагу на тому, що для водойм Одеської та Миколаївської областей ця проблема стає максимально критичною саме в літній період через поєднання природних факторів та людської недбалості.

Головним кліматичним тригером кисневого голодування є висока температура повітря. Фізичні властивості води такі, що чим сильніше вона прогрівається, тим менше газів здатна в собі утримувати. Ситуацію суттєво погіршують хронічне маловоддя та слабкий водообмін у замкнених акваторіях. Проте руйнівного масштабу проблемі додає антропогенне забруднення — скидання недостатньо очищених стічних вод і надлишок органіки. Бактерії, що розкладають ці відходи, поглинають величезну кількість кисню. Додатково азот і фосфор з добрив та миючих засобів провокують масштабне «цвітіння» води. Коли мільярди мікроводоростей і ціанобактерій відмирають, процеси їх гниття остаточно витягують з води останні запаси повітря.

Наслідки такого екологічного дисбалансу є катастрофічними для підводного світу. Через гостру нестачу кисню риба стає млявою, припиняє харчуватися, а за досягнення критичної межі починаються масові замори. Водночас на зневодненому дні запускаються анаеробні процеси, що призводять до виділення небезпечних токсинів, зокрема сірководню, який отруює все живе навколо. Найбільш вразливими до цього лиха залишаються мілководні затоки, закриті ділянки лиманів та прибережні зони Чорного моря, де застійна тепла вода найшвидше перетворюється на смертельну пастку для морських мешканців.

Більше новин читайте на GreenPost.