Дослідження «Вплив пандемії COVID-19 на щоденні практики дитинства», проведене в українських містах, виявило, що у багатьох дітей і підлітків пандемія асоціювалася зі страхом, панікою та жахом.
«Навіть у тих родинах, де ніхто не захворів на коронавірус, діти боялися хвороби, бо постійно чули про неї у своєму щоденному інформаційному полі. Нерідко у розповідях про перший локдаун вони згадували, що не виходили нікуди самі — через власний страх, а не через заборони батьків. Однак найчастіше страх батьків ішов у тандемі із власним страхом. До того ж, окремі батьки використовували додаткові аргументи на користь необхідності заборон, крім власне небезпеки захворіти, наприклад, штрафи від поліції», — ідеться в дослідженні.
Авторки наголошують, що до багатьох нових правил діти ставились із розумінням, адже були переконані, що це допоможе їм не захворіти. Чимало дітей регулярно стежили за новинами про коронавірус у медіа, що впливало і на їхні рішення, і на поведінку, і на емоційних стан.
Кожна десята дитина описує свій емоційний стан під час карантину як пригнічений, кожен сьомий каже про піднесений. 74 % респондентів оцінюють свій емоційний стан нейтрально. Дослідниці припускають, що зазначена нейтральність частково може бути й сумарною оцінкою тих негативних і позитивних настроїв, які могли відчувати діти в різні періоди карантину.
Хлопці частіше за дівчат оцінювали свій емоційний стан як піднесений (18,2 % та 11,3 % відповідно).
Дослідження також мало на меті з’ясувати, хто допомагав дітям упоратись із наслідками обмежень, введеними під час пандемії. Найбільше респондентів (52,1 %) відповіло, що під час карантину їх підбадьорювали батьки, 14,5 % говорять, що це були друзі, 5,9 % зазначають інших родичів, 3,1 % — онлайн-друзів. Менше 3 % для кожного обрали учителів/репетиторів/викладачів гуртків, однокласників та інших осіб. Не потребували підтримки 18,2 %. 3 % зазначають, що вони її не отримували.
Респондентам запропонували поставити одне запитання всім дітям України, які так само стикнулися з викликами нового часу. Велика кількість питань, які турбували дітей, стосувалася того, як їхні однолітки впоралися з новою реальністю: «Як вам вдавалося встигати все й організовувати свій час?», «Що ви робили, аби не поїхати дахом?» тощо. Узагальнене запитання звучало так: «Як ви себе підбадьорювали на карантині?»
ТОП-5 відповідей розподілилися таким чином:
8,4 % опитаних дивились аніме, фільми, мультфільми або серіали, 7,3 % — сиділи в соціальних мережах або Інтернеті, 5 % — обрали просто прогулянку. Приблизно 4 % за кожним пунктом зазначили: заняття саморозвитком/ навчанням, спілкування з родичами, читання книг/манхв/коміксів, прослуховування музики.
Три та менше відсотків набрали кожен із таких видів діяльності: їжа, гра у фізичні ігри, заняття власним хобі, проведення часу з домашньою твариною, хатні справи, просто відпочинок.
Кожен десятий ніяк себе не підбадьорював і 14 % — не потребували підбадьорення.
Раніше ми писали, що у 60–70 % дітей уже є антитіла до SARS-CoV-2, є питання щодо доцільності їхньої вакцинації — Катерина Амосова.