На Одещині відроджують легендарні чумацькі шляхи та туристичні маршрути

Чумацькі шляхи колись були життєвими артеріями українського Півдня, якими валки волів тягнули вози, повні солі, риби, зерна, а назад везли тканини, залізо, вино, новини та пісні. Сьогодні ці шляхи є нашою історичною картою, яку варто знову прочитати. Про це інформує Український інститут національної пам'яті.

На території сучасної Одещини чумацькі маршрути розходилися, наче промені від лиманів і узбережжя Чорного моря. Серед ключових шляхів виділяються Куяльницький чумацький шлях, що йшов від соляних промислів біля Одеси через Біляївку й Красносілку на північ, у бік Поділля, Тилігульський шлях — з узбережжя лиману через Іванівку до Вознесенська й далі на Київщину, Бессарабський шлях — з Білгорода-Дністровського через Татарбунари й Рені у глиб Молдови та на Балкани, а також Дністровський чумацький шлях — вздовж ріки, через Аккерман, на північ у бік Хотина та Кам’янця. Ці дороги були не просто лініями на карті — це мережа життя, яка об’єднувала українські землі від моря до Карпат.

Чумацьке життя було пов’язане з доланням степів у валках, що складалися з десятків возів, волів і мужніх чумаків, які ночували біля криниць і знали кожен яр та балку. Вони залишили нам не лише відомі пісні, як-от «Ой у полі криниченька» та «Чом ти не прийшов», а й численні топоніми: Чумацький Яр, Чумацьке Поле, Чумацька Балка та інші. Їхні дороги стали основою для пізніших торгових і транспортних шляхів, а згодом — для залізниць, поштових трактів і навіть сучасних автотрас, якими ми користуємося досі.

Чумацтво почало згасати у XIX столітті через появу залізниць, нові технології видобутку солі й індустріалізацію, але пам’ять про цю сторінку історії не зникла — вона живе у назвах, легендах і народних піснях. Сьогодні громади Одещини, такі як Куяльницька, Красносільська, Іванівська, Усатівська, активно відроджують свої дороги пам’яті. Проєкт «Чумацький шлях» об’єднує туристичні маршрути, фестивалі та локальні музеї, де можна відчути дух старого степу. Фестивалі чумаків, реконструкції валок та етнолокації — усе це повертає до життя дороги, що колись годували цілу Україну. Чумацькі шляхи — це не лише про торгівлю, це про волю, витривалість і рух, що є символом України, яка завжди йде вперед. Сьогодні можна вирушити за відновленими маршрутами, наприклад: маршрут «Куяльницьким шляхом» (Одеса – Куяльник – Красносілка – Іванівка), маршрут «Дністровським шляхом» (Білгород-Дністровський – Маяки – Біляївка – Троїцьке) або маршрут «Бессарабським шляхом» (Татарбунари – Сарата – Рені). Мандруючи цими дорогами, варто придивитися до степу: можливо, саме тут колись брязкотіли вози, дзвеніли чумацькі пісні й пахло сіллю, що йшла з моря.

Більше новин читайте на GreenPost.