На львівському торфовищі проводять «трансплантацію» рослин, щоб врятувати екосистему від деградації
Навіщо пересаджують осоку та півники?
У Львові на території ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» триває унікальний експеримент із відновлення втрачених фрагментів дикої природи. Протягом останніх кількох тижнів науковці та експерти ГО «Дунайсько-Карпатська Програма» проводять тут біологічну реставрацію — пересаджують характерні для боліт види рослин, які зникли внаслідок радянської меліорації та осушення.
Навіщо пересаджують осоку та півники?
Для відновлення екосистеми фахівці обрали стратегічно важливі види. Вони не лише збагачуватимуть біорізноманіття, а й допоможуть самому болоту запустити процеси самовідновлення. Зокрема, одними з перших на заказнику висадили три види осоки — рослини-торфоутворювачі, які завдяки потужній кореневій системі укріплюють ґрунт і сприяють накопиченню нового шару торфу.
«Ми вже висадили на пробних ділянках три види осок: чорну, слабку та жовту. Обрали їх передусім завдяки здатності до активного торфоутворення та швидкому наростанню купин. Вони швидко накопичують біомасу, а за достатнього зволоження рослинні рештки поступово перетворюються на торф. Ці види характерні для торфовища Білогорща. Припускаємо, що раніше вони росли й на тих ділянках, де ми проводимо відновлення, але зникли внаслідок людської діяльності та осушення», — розповідає еколог Дунайсько-Карпатської Програми, кандидатка біологічних наук Марина Рагуліна.
Окрім трьох видів осоки, на торфовище вже пересадили півники сибірські. Надалі науковці планують висадити також кілька видів верб і беріз.
Звідки беруть рослини і чи це законно?
Принципово важливо, що донорський матеріал не вилучають з інших природоохоронних територій, аби не нашкодити їм. Рослини рятують із ділянок, які зазнають сильного антропогенного тиску та невдовзі можуть бути остаточно знищені.
«Ділянки, де ми збирали донорський матеріал, розташовані на сильно трансформованих територіях і не входять до меж природоохоронного об’єкта. Найімовірніше, вони й надалі зазнаватимуть швидкої деградації. Зокрема, ми брали рослини з ділянки між двома залізничними коліями», — пояснює експерт із питань екології ґрунту ГО «Дунайсько-Карпатська Програма», кандидат біологічних наук Олег Орлов.
Усі роботи відбуваються суворо в межах природоохоронного законодавства та після отримання офіційних погоджень. Екологи наголошують: самовільне висаджування будь-яких рослин на територіях природно-заповідного фонду категорично заборонене — такі втручання мають ґрунтуватися виключно на наукових дослідженнях і дозволах профільних органів.
Масштаби експерименту та європейський досвід
Наразі біологічну реставрацію проводять на фрагментованих пробних ділянках загальною площею близько 900 кв. м, куди вже висадили кілька сотень одиниць рослинного матеріалу. Далі науковці проводитимуть моніторинг: стежитимуть, наскільки успішно рослини приживаються та як вони впливають на оздоровлення порушених ділянок. Якщо метод підтвердить ефективність, практику масштабують.
«Для України це новий напрям: повернення втрачених рослин на деградовані торфовища поки не є поширеною практикою. У країнах Європи активно шукають способи не лише відновити гідрологічний режим, а й повернути втрачені рослинні угруповання — необхідну умову для повноцінного відновлення екосистем. Робота на торфовищі Білогорща важлива не лише для його відновлення, а й як досвід для інших деградованих торфовищ України», — зазначає керівник ГО «Дунайсько-Карпатська Програма», кандидат біологічних наук Богдан Проць.
Відновлення деградованих боліт критично важливе для адаптації до змін клімату: живі торфовища здатні акумулювати величезні обсяги вуглецю, утримувати прісну воду та підтримувати життя сотень видів флори й фауни.
Більше новин читайте на GreenPost.
