Мешканці островів «української Венеції» стали заручниками військового стану

21 березня в сесійній залі Вилківської міської ради пройшла зустріч голови Ізмаїльської районної державної адміністрації Родіона Абашева та голови громади Матвія Іванова з більше ніж півсотнею мешканців міста, які живуть або мають городи на його острівній частині.

У коментарі журналісту інформаційної агенції «Юг.Today» очільник Вилківської ТГ розповів, що під час військового стану в українській Венеції склалася безпрецедентна ситуація – містяни, що є власниками городів на островах, не можуть туди потрапити внаслідок обмежень, встановлених командуванням.

Нагадаємо, що 13 грудня минулого року на засіданні Верховної Ради України депутати нарешті ухвалили проєкт постанови про зміну та встановлення меж міста Вилкове. Згідно документів, місто займало 438,37 гектарів, проте більша частина української Венеції залишалася за її межами, розділена острівцями, каналами та єриками (2387,7093 га).

У прийнятій парламентом постанові передбачено юридичне та фактичне закріплення оновлених меж міста Вилкове шляхом збільшення його території на 2387,7093 гектарів земель, тобто з 438,37 гектарів до 2826,08 гектарів загальної площі.

Розширені межі міста включають безпосередньо територію самого Вилкового (438,37 га), прилеглого до нього масиву та землі острова Кубанський.

Матвій Костянтинович нам пояснив, що, згідно уточнень військового командування, маломірний флот наразі не має права виходити на воду, а лише рибальський. Таким чином, виходить повний абсурд – наприклад, містяни прописані на території гирла Анкудинів, а сьогодні межі міста подовжені аж до гирла Східного. Тобто, всі городи містян знаходяться в межах населеного пункту.

«Я намагався дізнатися в різних профільних відомствах, де в Конституції України прописано, що люди в межах рідного міста повинні пересуватися за спеціальними перепустками. Сьогодні російські окупанти знищують місто Бахмут на Донеччині, проте місцеве населення вільно живе та ходить вулицями», – з обуренням зазначає очільник громади.

За словами обласного депутата Ігоря Капітана, який теж був присутнім на зустрічі, домівки, городи або сади вилковчан хоч і розташовані в межах міста, але водночас знаходяться в прикордонній зоні України. Місцеві мешканці, навіть які прописані на островах, не мають змоги місяцями потрапити до своїх садиб. Деякі люди не хочуть їх покинути, адже хвилюються, чи зможуть в найближчому майбутньому знову повернутися додому.

Містяни виявилися заручниками війни та законодавства: втрачають худобу, не можуть садити городи, провідати своїх рідних, що досі живуть там. Більше того, більшість вилківчан вже десятиліттями живе за рахунок городів та садів на островах: вирощують яблука, полуницю, виноград та інше.

Голова громади Матвій Іванов, в свою чергу, підкреслює, що якщо зараз містяни не вийдуть обробляти та засаджувати городи, що розташовані на островах, то через два-три тижні там вже буде нічого роботи.

На зустрічі також обговорювали питання справедливого вилову риби, Зокрема, місцеві мешканці островів Вилкового зазначили, що й досі продовжує існувати факт браконьєрства. Більш того, «елітна» купка рибалок завжди мають змогу вийти на промисел, іншим же перешкоджає Морська охорона.