Круглий стіл «120 днів реформи»: що відбувається у фтизіатрії та психіатрії?

У четвер 23 липня у приміщенні Української федерації роботодавців охорони здоров’я підбивали проміжні підсумки другого етапу медичної реформи. Розмова точилася про дві галузі, які найбільше показали всі слабкі місця медреформи, – фтизіатрію та психіатрію. На порядку денному було три питання: чого очікували від реформи, в якому стані перебуває надання психіатричної та фтизіатричної допомоги населенню України зараз та як вийти з кризи.

Учасники круглого столу до останнього чекали генерального директора КНП КОР «Київський обласний фтизіатричний центр» Василя Кравченка, але той усе-таки не з’явився. Колеги розцінили це як прояв боягузтва.

До дискусії було також запрошено МОЗ та НСЗУ. У МОЗ запрошення очікувано проігнорували, а ось НСЗУ прислав свою представницю – Олену Сініцину, головного спеціаліста відділу розробки програми медичних гарантій управлення фінансових гарантій медичного обслуговування Департаменту замовлення медичних послуг та лікарських засобів. На наші запитання Олена Сініцина відмовилася відповідати, мотивуючи це тим, що її ніхто не уповноважував спілкуватися з пресою. А ось на деякі закиди учасників дискусії представниця НСЗУ відповіла. І цих закидів не бракувало.

«Доводиться чути висловлювання головних лікарів – соматичної лікарні, поліклініки тощо – які говорять: о, яке щастя, що прийшло НСЗУ, що реформа і так далі! Ми не можемо не довіряти їм  – можливо, стосовно цих областей, цих розділів медицини так воно і є. я кажу суто про психіатрію. Непрофесійні дії НСЗУ привели психіатрію на межу руйнування», – сказав директор КНП «Психіатрія» м. Києва В’ячеслав Мішиєв.

Він наголосив: фінансування практичної психіатрії становить 1/3 від того, що було (вже не кажучи про наявні потреби, яких і попереднє фінансування не покривало). Щоб надолужити 2/3, яких так бракує, НСЗУ пропонує вдатися до засобів, що не мають ніякого стосунку до власне психіатрії: вишукати внутрішні резерви, сконцентруватися,  надавати платні послуги тощо. НСЗУ не розуміє різниці між заміською психлікарнею барачного типу та таким закладом, як КНП «Психіатрія», де до роботи з пацієнтом, котрий потрапив у стаціонар, включається ціла команда фахівців – психологи, психотерапевти, соціальні працівники, трудоінструктори, реабілітологи тощо. Але НСЗУ не вважає за потрібне оплачувати роботу всіх цих фахівців. Воно оплачує пролікований випадок. 

«Високостатусне надання психіатричної допомоги в України виявилося нікому не потрібним», – із гіркотою констатує В’ячеслав Мішиєв.

Він вважає, що таким чином НСЗУ повернули психіатрію до часів Катерини ІІ.

Окрім того, НСЗУ вважає зайвими у психіатричній лікарні КТ, МРТ, флюорограф, енцефалограф тощо. В Олени Сініциної  прямо запитали: де, на думку НСЗУ, має лікуватися психічно хворий із відкритою формою туберкульозу – у психіатричному закладі чи у фтизіатричному? Вона відповіла, що у фтизіатричному – власне, таку відповідь на це запитання й раніше давали в НСЗУ, вочевидь, просто не уявляючи собі специфіки лікування психічно хворих…

Хоча насправді випадки можуть відрізнятися дуже сильно – одна справа наркоман, який прийшов на 5-денну детоксикацію, і інша справа пацієнт, якому потрібно пролежати у стаціонарі 42 дні.

Багато було озвучено проблем, котрі виникли у психіатричних закладах на другому етапі медреформи: пацієнти на примусовому лікуванні, якого тепер ніхто не оплачує, «клієнти» військкоматів, АТОвці…

Генеральний директор КНР КОР «ОПНМО» (обласного психіатрично-наркологічного медичного об’єднання) Геннадій Зільберблат зацитував концептуальну записку Експертного комітету Всесвітньої психіатричної асоціації щодо кризи психічного здоров’я в Україні. Авторами записки є 8 провідних науковців із країн, які успішно провели медичну реформу – Грузії, Нідерландів, Литви, США, Австрії та Норвегії. У записці зокрема мовиться:

«Цілком очевидно, що другий етап плану реформи охорони здоров’я не був підготовлений належним чином і реалізований у той час, коли Україна була охоплена пандемією COVID-19. Поєднання обох чинників призвело до глибокої кризи, якої можна і треба було уникнути. Плани українського уряду щодо вдосконалення системи охорони психічного здоров’я шляхом її децентралізації не були підкріплені адекватною стратегією розвитку служб охорони психічного здоров’я за місцем проживання, нарощування потенціалу і компетентних кадрів серед практикуючих лікарів первинної медичної допомоги, а також впровадженням системи акредитації та сертифікації фахівців в області психічного здоров’я. В результаті реалізація другого етапу плану реформи охорони здоров’я, в рамках якого була проведена реструктуризація фінансування спеціальних медичних послуг, була приречена на провал, як це фактично і сталося».

Лише одна учасниця – Вікторія Любенко, заступниця директора КНП «Фтизіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) – задоволена медреформою. Проте вона наголосила: в інших київських фтизіатричних закладах ситуація дуже відрізняється. Київська міська дитяча протитуберкульозна лікарня перебуває на грані закриття через відсутність пацієнтів. По інших закладах також ударив курс на амбулаторне лікування. Тому якщо раніше, у 2016-17 роках, у КНП «Фтизіатрія» пропонували об’єднати столичні фтизіатричні заклади в один, то тепер воно не зацікавлене в цьому – інші заклади стали би для зазначеного КНП баластом.

«Ми з 2017 р. ретельно готувалися до переходу на фінансування НСЗУ: ми комп’ютеризували всю установу, створили свою комп’ютерну мережу, оптимізували свою роботу, залишивши ту кількість фтизіатрів, яка нам реально потрібна з урахуванням навантажень, ми активно запроваджували амбулаторну модель лікування і нові технології – зокрема відео-ДОТ, – розповіла Вікторія Любенко. – Пацієнт, сидячи вдома, робить дзвінок своєму лікареві чи медсестрі й показує, що випив таблетку. У цей час вони можуть поставити запитання, проконсультуватись, уточнити якісь моменти». Також КНП «Фтизіатрія» знайшла способи додаткового заробітку, щоб не залежати від НСЗУ, – наприклад, надання платних послуг для людей з інших міст.

«Я вважаю, що сьогодні відбувся конструктивний, часом емоційний діалог між керівниками закладів і представником НСЗУ, – сказав у коментарі GreenPost голова Української федерації роботодавців охорони здоров’я, к.м.н. Володимир Симоненко. – Звучали гострі питання – і слава Богу, що вони звучали, а не замовчувалися. Вони були не завжди приємними для НСЗУ, але ж ми розуміємо, що вони виникли також не на рівному місці. Та поведінка, яку демонструє НСЗУ, не сприяє діалогу. Можливо, не всі працівники в НСЗУ такі, але складається враження, що це певна тенденція».

Утім, єдине питання, в якому зійшлися всі учасники круглого столу, – медична реформа була однозначно потрібна. Ось уже щодо шляхів її реалізації можливі дуже серйозні розбіжності в поглядах.