Косатки стають розумнішими і змінюють моделі поведінки — науковці жахаються

Науковці зазначають, що за останні роки косатки ніби стали розумнішими і почали демонструвати захоплюючу, а часом і жахливу поведінку — від потоплення човнів і ласування акулячою печінкою до обіду китовим язиком і метання морських свиней заради розваги. Про це розповідає Live Science.

У березні 2019 року дослідники біля узбережжя південно-західної Австралії стали свідками жахливої сцени: десяток косаток накинувся на одну з найбільших істот на Землі, щоб убити її. Косатки з'їли величезні шматки м'яса з боків дорослого синього кита, який через годину помер. Це був перший в історії задокументований випадок хижацтва косаток на синього кита, але не останній.

Останніми місяцями також були помічені косатки (Orcinus orca), які викрадали дитинчат китів-пілотів і роздирали акул, аби поласувати їх печінкою. А біля узбережжя Іспанії та Португалії невелика популяція косаток почала таранити та топити човни.

Усі ці випадки показують, наскільки кмітливі ці хижаки.

«Це тварини з неймовірно складним і високорозвиненим мозком. У них є частини мозку, пов’язані з пам’яттю й емоціями, які значно розвиненіші, ніж навіть у людському мозку», — розповідає Дебора Джайлз, дослідниця косаток з Університету Вашингтона та некомерційної організації Wild Orca.

Але масштаб і новизна нещодавніх атак викликали питання: чи стають косатки розумнішими? І якщо так, то що спонукає до цієї зміни?

Малоймовірно, що мозок косаток змінюється на анатомічному рівні, сказав Джош Макіннес, морський еколог, який вивчає косаток в Університеті Британської Колумбії.

«Зміна поведінки може вплинути на анатомічні зміни у тварині чи популяції, але лише протягом тисяч років еволюції», — сказав Макіннес Live Science.

Але косатки швидко навчаються, а це означає, що вони можуть і навчають одна одну деяким жахливим трюкам і таким чином стають «розумнішими» як група. Проте деякі з цих, здавалося б, нових трюків насправді можуть бути давньою поведінкою, яку люди документують лише зараз. І так само, як і у людей, деякі з цих засвоєних моделей поведінки стають тенденціями.

Часте спілкування з людьми під час пересування на човні та риболовлі також може спонукати косаток навчитися нової поведінки. І що більше змінюється їхнє середовище, то швидше косатки повинні реагувати та покладатися на соціальне навчання, щоб зберегтися.

Навчання стратегії полювання

Без сумніву, косатки вчаться одна в одної. Багато навичок, яким навчають ці тварини, пов’язані з їхньою роллю високорозвинених верхівкових хижаків.

У тогорічному дослідженні науковці вперше описали, як косатки вбивають і поїдають синіх китів (Balaenoptera musculus). Протягом часу після першої атаки в березні 2019 року косатки полювали на дитинча синього кита у двох додаткових інцидентах, штовхаючи молодих синіх китів під поверхню, щоб задушити їх.

«Ця нещодавно задокументована мисливська поведінка є прикладом соціального навчання, коли дорослі косатки передають свої стратегії своїм дитинчатам. Усе, про що дізнаються дорослі, буде передано від домінантної самиці до її потомства», — розповів Роберт Пітман, морський еколог з Інституту морських ссавців Університету штату Орегон.

Знищення синього кита «вимагає співпраці та координації», сказав Пітман. Можливо, косатки навчилися та вдосконалили навички, необхідні для боротьби з такою величезною здобиччю, у відповідь на відновлення популяції китів після китобійного промислу. Це ноу-хау потім передавалося, поки косатки не стали висококваліфікованими в полюванні навіть на найбільшу тварину на Землі, сказав Пітман.

Старі прийоми, нові спостереження

Деякі з кривавих форм поведінки, які нещодавно спостерігали дослідники, насправді можуть бути давніми звичками.

Наприклад, під час нападу синіх китів спостерігачі помітили, що косатки вставляли свої голови в рот живих китів, аби харчуватися їхніми язиками. Але це, ймовірно, не нова поведінка — просто випадок, коли люди нарешті побачили це зблизька.

«Косатки, як і люди, полюбляють різні «шматки м’яса. Полюючи на великих китів, вони майже завжди спершу беруть язик, а іноді це все, чим вони харчуються», — сказав Пітман.

Язик — не єдиний делікатес, який шукають косатки. Біля узбережжя Південної Африки двоє самців на прізвисько Порт і Старборд кілька років убивали акул, аби витягнути з них печінку.

Хоча така поведінка спочатку здивувала дослідників, малоймовірно, що косатки почали їсти печінку нещодавно через соціальне навчання, сказав Live Science Майкл Вайс, поведінковий еколог і керівник досліджень Центру дослідження китів у штаті Вашингтон.

Це тому, що цього року науковці також зафіксували кадри, на яких косатки випивають печінку китової акули біля узбережжя Нижньої Каліфорнії, Мексика. Імовірність того, що Порт і Старборд передали свої ноу-хау через тисячі миль океану, надзвичайно мала, а це означає, що поїдання печінки є широко поширеною й усталеною поведінкою.

«Оскільки є більше камер і більше човнів, ми починаємо спостерігати таку поведінку, якої не бачили раніше», — сказав Вайс.

Обмін техніками підбирання їжі

Косатки оволодівають і діляться не лише секретами полювання. Кілька популяцій у всьому світі навчилися браконьєрити рибу, виловлену для споживання людиною, за допомогою мереж, які використовуються в промисловому рибальстві, і передали цю інформацію.

У південній частині Індійського океану, навколо островів Крозе, дві популяції косаток дедалі частіше виловлювали мережі після розширення рибальства в регіоні в 1990-х роках. До 2018 року вся популяція косаток у цих водах навчила одна одну ласувати вмістом мереж, причому цілі групи, які раніше шукали їжу на тюленях і пінгвінах, відчули смак до зубача, спійманого людьми.

Іноді здатність косаток швидко освоювати нові способи поведінки може мати фатальні наслідки. На Алясці косатки нещодавно почали їсти донну рибу, виловлену донними траулерами, але багато хто з них заплутався й загинув у рибальських знаряддях.

«Ця поведінка може бути спільною для людей, і, можливо, тому ми бачимо збільшення деяких із цих подій смертності», — сказав МакІннес.

Гра в жахливі ігри

Вражаючі когнітивні здібності косаток також поширюються на гру.

Джайлз та її колеги вивчають зникому популяцію косаток, що харчуються лососем, біля північного узбережжя Тихого океану. Ці косатки, яких називають жителями півдня, не їдять ссавців. Але за останні 60 років вони розробили унікальну гру, для якої шукають молодих морських свиней, іноді ще з пуповиною, і граються з ними до смерті.

За словами Джайлза, є 78 зафіксованих випадків, коли ці косатки перекидали морських свиней одна одній, як м’яч, але жодного задокументованого випадку, щоб вони їли дрібних ссавців.

«У деяких випадках ви побачите сліди від зубів там, де [косатка] явно обережно тримала тварину, але тварина намагалася поплисти, тому вона дряпає шкіру», — говорить він.

Дослідники вважають, що ці ігри можуть стати для молодих косаток уроком полювання на лосося, який приблизно такого ж розміру, як дитинча морської свині.

«Іноді вони дозволяють морській свині спливти, зупиняються, а потім кидаються за нею», — сказав Джайлз.

Люди змушують косаток стати «розумнішими»?

Люди можуть опосередковано спонукати косаток ставати розумнішими, змінюючи умови океану, сказав Макіннес. Напади косаток на мережевий і траловий промисел показують, наприклад, що вони впроваджують інновації та вивчають нові трюки у відповідь на присутність людини в морі.

Зміна клімату, спричинена діяльністю людини, також може змусити косаток більше покладатися одна на одну для навчання.

Наприклад, в Антарктиді популяція косаток зазвичай полює на тюленів Ведделла (Leptonychotes weddellii), змиваючи їх з крижин. Але коли лід тане, вони адаптують свої методи полювання, щоб ловити морського леопарда (Hydrurga leptonyx) і тюленя-крабоїда (Lobodon carcinophaga) — два види, які є «трохи більш зухвалими».

Хоча людська поведінка може каталізувати нове навчання косаток, у деяких випадках ми також пошкодили зв’язки, які лежать в основі соціального навчання. Наприклад, надмірний вилов лосося біля узбережжя Вашингтона розірвав соціальний клей, який утримує популяції косаток разом.

«Їхні соціальні зв’язки слабшають, тому що ви не можете бути у великій групі косаток, які веселяться, якщо ви всі голодні й шукаєте їжу», — сказав Вайс.

У міру того як групи косаток розпадаються і зменшуються, зменшується й можливість вчитися одне в одного й адаптуватися до їхньої екосистеми, що швидко змінюється, сказав Вайс.

І хоча косатки, ймовірно, не знають, що люди винні в змінах середовища існування в океані, вони «гостро усвідомлюють, що там є люди», наголосив Макіннес.

На наше щастя, додав він, косатки, схоже, не зацікавлені тренувати на нас свої смертоносні навички.

Тимчасом науковці виявили менопаузу у шимпанзе.