Коли осетри знову з’являться у водах Дніпра

Століття тому у водах Дніпра водилися всі види осетрових. Зведення Дніпрогесу у Запоріжжі 1927 року створило першу серйозну перепону для розмноження та розвитку цих риб. А згодом, після будівництва цілого каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі, осетри взагалі втратили будь-яку можливість підніматися з моря на нерест уверх течією. Останній удар природній популяції цих риб було завдано будівництвом у 1950-х рр. греблі найнижчої за течією Каховської ГЕС, після чого основні нерестовища дніпровського стада осетрових були втрачені. І досі жодна з шести гребель Дніпровського каскаду не має рибопропускних споруд.

За даними кандидата біологічних наук Романа Новицького, сьогодні у складі іхтіофауни Дніпропетровської області (тут Дніпро від моря відділяють усі шість гребель ГЕС), у статусі «зниклих» нараховується сім видів: шип, осетер російський, севрюга, білуга чорноморська (родина осетрових);  лосось чорноморський (родина лососевих);  марена дніпровська, вирезуб причорноморський (родина коропових). Вони вже понад 50 років не зустрічаються у фауні області і поступово зникають зі складу рибного населення водойм України.

Каховська ГЕС і весь цей гідровузол були побудовані без рибоходу – споруди, яка дає можливість рибі підніматися уверх річкою попри побудовані греблі. Зараз активно обговорюється проєкт будівництва Каховської ГЕС-2. На думку низки екологів це чудова нагода побудувати рибохід у тілі Каховської греблі і відновити можливість проходу на нерест для так званих анадромних риб хоча би на цій ділянці Дніпра. Але наразі будівництво рибоходу не передбачене. Тож чи варто це робити, а якщо так, то як саме?

Анадромні риби відкладають ікру у прісноводних водоймах, зокрема, у верхів’ях річок, а потім мігрують в моря та океани. У Дніпрі свого часу масово водилися осетрові та лососеві риби, яким притаманна така поведінка.

«Питання будівництва рибоходу ми планували включити до Звіту про оцінку впливу на довкілля проєкту будівництва Каховської ГЕС-2, але після низки семінарів з обговорення матеріалів проєкту вирішили цього не робити. Одна з причин - планована діяльність не створює додаткових перешкод для анадромних видів риб. Інша - обґрунтування Інститутом рибного господарства недоцільності рибоходу. Плідників (риб, які здатні давати потомство – ред.) настільки мало, що на стан популяцій це не вплине. І традиційні нерестовища в Каховському водосховищі для осетрових вже відсутні», – повідомив GreenPost керівник групи експертів, яка готувала Звіт з оцінки впливу на довкілля (ОВД) проєкту будівництва Каховської ГЕС-2 кандидат біологічних наук Сергій Щербак.

Інші спеціалісти вважають, що рибохід усе ж варто будувати.

«Відкрийте Червону книгу України - всі прохідні (мігруючі – ред.) та напівпрохідні види риб занесені в Червону книгу України через втрату можливості природного розмноження просто через побудову гребель. Половина з цих видів були масовими і цінними промисловими видами, а зараз на межі зникнення. Порахуйте втрати рибної галузі, втрату промислу, робочих місць, зруйновані традиції, вимушену зміну місця проживання. А ще внаслідок цих руйнувань – вимушені порушення закону, штрафи, хабарі, в радянські часи - тюрма за вилов осетрових, трагедії в сім'ях... Не така вона і дешева та гідроенергетика», – коментує ситуацію кандидат біологічних наук і виходець з Нижнього Подніпров’я Олеся Петрович.

До початку будівництва гребель (ДніпроГЕС почали ставити у 1927) Дніпро «обслуговував» до 4 млн осіб, зараз водою Славутича користується за різними підрахунками від половини до трьох чвертей населення України.

На думку Олесі Петрович, замість інвестицій у другу чергу Каховської ГЕС треба думати як змінити технології, аби забезпечити можливість для існування "живої" річкової екосистеми.

«Бо електроенергії нам більш-менш вистачає, для стабілізації енергосистеми можна різні сучасні технології застосовувати, а от ті 30 видів риб просто вимруть у найближчій перспективі», – додає вона.

«Кількість плідників лосося на Рейні після хімічної катастрофи 1986 року наближалася до нуля. Але після рішучих заходів з відновлення річки лосось у неї повернувся вже у 1997! У Інститута рибного господарства немає і не може бути даних щодо кількості осетрових, оскільки дозволів на лови не надавали і, відповідно, дослідження не проводилися. Їхнього звіту я не бачив, але висновок щодо недоцільності будівництва рибопропускних споруд - свідомо невірний. До прикладу, за нашими рекомендаціями на Сирдар’ї при реконструкції Кайракумської ГЕС в Таджикістані побудують рибохід, хоча вона відрізана від Аралу ще двома, або навіть трьома греблями де немає рибоходів. В розрахунку на те що колись і ті греблі будуть реконструйовані. Щодо нерестовищ - то це теж вирішується. В нашого інституту є відповідні наробки», – зазначає директор Інституту гідробіології Національної академії наук України Сергій Афанасьєв.

Рейн: історія трагедії та відновлення

Першого листопада 1986 сталася пожежа на розташованому у Швейцарії хімічному заводі фірми Sandoz. Це призвело до скидання в річку Рейн 30 тон пестицидів та ртуті. Загинуло півмільйона риб, а деякі види повністю зникли. Європейська громадськість домоглася від чиновників створення і запуску програми з відновлення річки «Лосось 2000». Лосось був обраний як символ, оскільки цей вид є дуже чутливим до забруднень.

Внаслідок активних дій влади обсяг скидів у Рейн нітратів і фосфору зменшився на 50%, а деяких інших забруднювачів – на 80-100%. Лосось повернувся в Рейн вже в 1997 році. Для порятунку Рейну витрачали по мільярду євро на рік.

На Рейні розміщений каскад ГЕС із 27 станцій. У 2000 році поблизу Баден-Бадена у греблі, яка найближча до Північного моря, побудували найдовший в Європі рибохід. У 2001 в Рейні був зареєстрований 31 вид риб, в тому числі лососевих і оселедця, які вважалися тут вимерлими.

Важливо розуміти, що автоматично досвід Рейну перенсти в Україну неможливо. Як через фінансові обмеження, так і через відсутність належного рівня екологічної культури, недосконалість законодавства та корупцію.

«Питання створення рибоходу при будівництві Каховської ГЕС-2 гостро постало на слуханнях Звіту по ОВД в Херсоні. Моя позиція така: будівництво рибоходів має бути розглянуто в рамках формування нової програми екологічного відродження Дніпра, бо стара в цьому році закінчується. Це елемент екологічної політики і стосується, серед іншого, комплексного використання водосховищ, з існуванням яких пов'язана промисловість, сільське господарство, комунальне водопостачання і в останню (з економічної точки зору) чергу - промислове рибальство на Дніпрі», – опонує колегам Сергій Щербак.

На думку пана Щербака будівництво рибоходів має бути частиною комплексної державної програми із визначенням послідовності дій, індикаторів, джерел фінансування.

«Без оптимізації гідрологічного режиму, відтворення природних нерестовищ чи облаштування штучних – то змарновані кошти. Як і недофінансування програми чи імітація діяльності для підігрування популістським настроям», – додає Сергій Щербак.

Довідка. Рибопропускні споруди призначені для переміщення риби через греблі або природні перешкоди (водоспади, пороги тощо) до місць нересту. Вони поділяються на рибоходи, шлюзи й ліфти.

Рибохід – канал, яким з горішнього б'єфа греблі в нижній вода тече зі швидкістю, що дозволяє рибі подолати дію потоку і підніматися каналом. Рибоходи бувають лоткові, ставкові й сходові. Наприклад, 610-метровий сходовий рибохід в греблі Мак-Нері на річці Колумбія у США дозволяє лососю підніматися на висоту 25 метрів.

Рибохідні шлюзи за принципом дії подібні до судноплавних шлюзів.

Рибопідйомні ліфти діють за принципом суднопідіймачів. Вони підіймають рибу з нижнього у горішній б'єф у наповнених водою рухомих камерах або насухо у спеціальних сітках.