Хімічна зброя: лікар розповідає, як захиститися від застосування зарину

У чеканні реакції наших західних партнерів та США на новину про застосування рашистами хімічної зброї в Маріуполі (за симптомами це зарин) українцям слід про всяк випадок бути готовими до того, що рашисти використають хімічну зброю по повній. Лікар-кардіолог Дар’я Степчина розповідає про те, що таке зарин і як від його застосування можна захиститися.

Зарин за звичайних умов є надзвичайно токсичним. З військовою метою його застосовують як бойову отруйну речовину нервово-паралітичної дії.

СРСР мав на озброєнні широкий перелік боєприпасів споряджених бойовими отруйними речовинами. З відкритих джерел відомо про такі боєприпаси, споряджені зарином (рецептура-35). Цілком імовірно, що РФ теж має.

У 1993 році завдяки підписанню Конвенції про хімічну зброю використання зарину як хімічної зброї було заборонено. Його внесли до списку 1, котрий регламентує виробництво та обіг небезпечних речовин.

Зарин є безбарвною, прозорою рідиною без запаху і смаку. Він змішується з водою й органічними розчинниками в усіх співвідношеннях. Під час нагрівання до температури кипіння частково розкладається, але є відносно стійким до короткочасного підвищення температур.

Газоподібний та рідкий зарин легко сорбується пористими матеріалами (деревиною, бетоном, цеглою, тканиною), вбирається пофарбованими поверхнями і гумою.

Для нейтралізації зарину можна застосовувати розчини кислот і лугів. Майже подібно до лугів на зарин діють водні розчини аміаку та амінів. Феноляти і алкоголяти дегазують зарин дуже легко (навіть у сухому стані).

Своєрідною особливістю зарину, як і решти нервово-паралітичних отруйних речовин, є його здатність хімічно зв’язувати та деактивувати біологічні каталізатори різних реакцій в організмі (ферменти) серед яких важливу роль відіграє холінестераза. Цей білок можна зустріти в багатьох органах та тканинах організму, проте основну функцію він відіграє у нервовій системі, де регулює процес передачі нервових імпульсів.

Причиною високої токсичності зарину та інших фосфор-органічних отруйних речовин є хімічне зв’язування холінестерази з утворенням фосфонілованого ферменту, внаслідок чого фермент втрачає каталітичні властивості. Ацетилхолін, що зберігається у незмінному вигляді в міжнейронних, нервово-м’язових та нервово-рецеторних синапсах, перезбуджує моторну діяльність, м’язи мимовільних рухів та секреторні залози. Через перезбудження моторних м’язів виникають судоми, що переходять у параліч. Скорочення м’язів, яке відбуваються без участі свідомості (серцевих, дихальних м’язів, м’язів травного тракту, сечового міхура, зіниць ока тощо), спричиняє порушення роботи відповідних органів; також супроводжується судомами, посмикуваннями, паралічами. Неспинна робота секреторних залоз типу потових або слинних спричиняє спітніння потерпілого та рясне слиновиділення. Тяжкість ураження зарином та іншими фосфор-органічними нервово-паралітичними речовинами визначається ступенем зв’язування ними холінестерази.

Отруєння зарином відбувається за будь-якого способу проникнення до організму: у разі вдихання пари, внаслідок всмоктування пароподібної або рідкої речовини крізь неушкоджену або ушкоджену шкіру (особливо через поранення) та слизові оболонки очей, під час уживання отруєної води або харчів та дотику до заражених поверхонь.

✔ Найкращий захист від зарину — уникати отрути.

✔ Дієвим захистом для обличчя, очей та легень від зарину є фільтрувальний протигаз. Для уникнення сорбції зарину на одязі необхідно використовувати захисні костюми. При потраплянні зарину на шкіру або одяг слід якомога швидше нейтралізувати його, використовуючи індивідуальні протихімічні пакети.

✔ У разі появи симптомів отруєння зарином треба одразу ввести підшкірно або внутрішньом’язово розчини атропіну, афіну чи будаксиму. Введений не пізніше, ніж за 10 хвилин після ураження, засіб здатен нейтралізувати летальну дозу. За потреби можна провести штучне дихання.

Атропін коштує копійки, але його наявність у аптечці зараз може врятувати.

✔ Для знезараження предметів, приміщень та одягу придатними є водні розчини лугів, аміаку, пероксиду водню, а також розчин гідроксиламіну у слабко-лужному середовищі.

✔ Наскільки це можливо, треба залишити заражену ділянку території. Якщо це не вдається, можна спробувати зменшити проникність зарину в приміщення, закривши вентиляцію назовні й ущільнивши шпарини під дверима та навколо вікон мокрими рушниками.

✔ Зарин щільніший за повітря і осідає на низьких ділянках біля землі.

✔ Треба шукати узвишшя у разі нападу.

✔ Рідкий зарин на шкірі можна відразу витерти чи промити, щоби запобігти його поглинанню.

✔ Не вживати їжу та не пити воду, що піддавалася впливу зарину

Нагадаємо, хімічна атака на Маріуполь здійснена речовиною ЗАРИН — джерело.