З 28 листопада до 6 грудня юдеї в усьому світі святкуватимуть Хануку. У Новому Заповіті Ханука згадується як свято Відновлення (Івана 10:22).
«Ханука — свято багатогранне і, по суті, актуальне в усі часи. Воно торкається, розкриває, показує насамперед стан сердець людей стосовно Бога», — розповідає єврейський месіанський портал.
Історія Хануки налічує понад два тисячоліття. У 198 р. до н.е. земля Ізраїлю перейшла під владу елліністичної Сирії. Тоді культура елліністичного світу не була культурою Греції класичного періоду — на її основі утворилася «всесвітня універсальна культура», що поширилася по всіх країнах, які завоював Олександр Македонський. У цій культурі перемішалися звичаї та традиції багатьох язичницьких народів.
Для євреїв же ця культура не була основною і прийнятною. Звісно, були «митьявнім» — євреї, які хотіли бути «як усі інші народи». Їх приваблював еллінський спосіб життя: гімнасії, спортивні ігри (за еллінськими звичаями спортивні змагання відбувалися голяка, що було абсолютно неприпустимим для юдеїв), язичницькі свята та спектаклі на честь грецьких богів, та й вести торгівлю так було зручніше. Але більшість євреїв не асимілювалися, дотримуючись віри батьків.
Проте у 167 році до н. сирійський правитель Антіох IV Епіфан перейшов від м’якої еллінізації до жорсткої. Він видав указ про те, що буде страчений кожен єврей, який зберігає та вивчає Тору, вивчає єврейську мову, святить шабат, відзначає єврейські свята і дотримується єврейських традицій (зокрема обрізання хлопчиків). Бога юдеїв оголосили місцевим втіленням верховного божества греків Зевса, у єрусалимському храмі встановили його статую і принесли в жертву свиню.
Євреї, котрі стали доброчесними членами нового суспільства, виказували владі своїх побратимів, які продовжували таємно сповідувати юдаїзм. Протягом 168-167 рр. до н. е. Юдеєю прокотилася низка погромів, під час яких бійці Антіох IV грабували та вбивали беззахисне єврейське населення.
Це стало тригером для євреїв. Вони побачили, що нема сенсу й далі терпіти, намагаючись якось влаштуватися в нових умовах. У 167 році до н. е. у місті Модін спалахнуло єврейське повстання, очолене священиком. Сили видавалися нерівними, але його загін поступово збільшувався й успішно протистояв професійному війську сирійців.
Партизанська війна переросла у визвольний рух. Через три роки жорстоких боїв повстанці розбили війська Антіоха, звільнили Єрусалим та опанували Храм. Це сталося 25 числа місяця кислів 164 р. до н.е.
Увійшовши до храму, повсталі євреї виявили там «гидоту запустіння». Євреї встановили новий жертовник, очистили й освятили храм та відновили богослужіння.
Однак для служіння в храмі потрібно було запалити менору, або ж ханукію (храмовий семисвічник), олія для якого виявилася оскверненою. Врешті-решт було знайдено єдиний неосквернений глечик олії, запечатаний печаткою первосвященика. Цієї олії могло вистачити лише на один день горіння менори, а нову олію можна було підготувати аж за вісім днів. Проте євреї все-таки запалили семисвічник — і сталося диво: менора горіла вісім днів, доки не було приготовлено нову освячену олію.
На згадку про це диво перемоги в абсолютно патовому варіанті й було започатковано свято Оновлення як постійне восьмиденне свято, що отримало в єврейській традиції назву «Ханука».
Слід сказати, що, хоча духовний зміст свята залишається незмінним, прогрес вносить корективи у святкування. Наприклад, цьогоріч вперше в усьому світі ізраїльська електрокомпанія запалить найбільшу ханукію, розташовану на 2,5 км.
Електрокомпанія висвітлить дев'ять високовольтних опор на ділянці дороги з Єрусалиму та Тель-Авіва. Пасажири на дорозі з дня першої свічки Хануки будуть насолоджуватися у темряві видовищним шоу світлових ігор на дев'яти стовпах відповідно до кількості свічок менори.
Також ми розповідали про Голодомор, наслідки якого ми досі відчуваємо.