Економіка перемагає екологію. Приставка «еко» стала модною фішкою
Якщо клікнути в будь-якому пошуковику букви «Е» та «К», випаде вам спочатку не ЕКОноміка, від якої залежить вимір щастя людського, а ЕКОлогія в мозаїчному різноманітті. Бо майбутнє настає не рівномірно для всіх, а згідно куплених на потяг квитків. Хтось, пригинаючись од вихору гвинта, ступає з палуби надсучасної екологічної океанської яхти на борт гелікоптера у справах, хтось підчищає гній, щоб подоїти корову, а дехто, поправляючи бамбуковий футляр на чоловічій гідності, радіє жирній і смачній личинці на сніданок. В цій рольовій грі роду людського позначено всі виклики планети від нас, тих, яких вона взяла на виховання 3,5 мільйонів років тому. Очевидно, що при всій своїй неосвіченості, життєдіяльність аборигена з Нової Гвінеї залишає після себе мінімальні сліди, які Природа швидко і безболісно утилізує. І зовсім інша справа- «яхтсмен». Навіть при наявності у нього екосвідомості, це не дає йому можливості зменшити токсичне навантаження на довкілля, що на порядки перевищує можливості його брата по розуму з берега.
От цей когнітивний дисонанс і дає такі рясні плоди в павутинні в плані використання приставки ЕКО. Не будемо вдаватися в правомірності її використання, аж до словосполучення екологія душі, а просто згадаємо, що саме слово ЕКОЛОГІЯ з’явилось в голові Ернста Геккеля в далекому 1866 році, коли людство перейшла на григоріанський календар, а в Україні народився історик Грушевський. Довгий час слово вряди-годи використовувалось різними вченими людьми і означало науку про довкілля. Вони виводили різні закони: Лібіха, Шелфорда, Вернадського, але це не обходило пересічного жителя Землі. В середині ХХ століття після виснажливої світової війни за ресурси (бо всі війни за ресурси), людству раптом розвиднілось, що нужники переповнені, річка Райн мертва, а рурський басейн-цвинтар цивілізації. В слові ЕКОЛОГІЯ люди побачили прикладне значення. А Баррі Коммонер в 1974 році переклав ці закони на людську мову.
Українець перехрестився на цю істину, коли вдарив грім Чорнобиля. До того часу його не тривожили ні плани «пєрєброскі сєвєрних рєк», ні всихаючий Каспій та Арал. (Арал врешті-решт таки пересох і вину за це перед людством несе не бідний узбецький нарід, що розбирав води Аму- і Сир-Дар’ї на бавовняні поля, а Радянський Союз, що ставив такі плани підневільній республіці). Українець зрозумів, що « дєло спасєнія утопающіх в руках утопающіх», згадав, що він колись був вільним козаком і дружно проголосував за вихід із країни Рад. В новій країні – нові порядки. Була створена асоціація «Зелений світ», що дала початок майже всім політичним організаціям країни. Могутній постчорнобильський екологічний рух з часом атомізувався на безліч малих і невпливових неурядових організацій, які чубляться між собою за отримання закордонних ґрантів. Тут економіка перемагає екологію. І приклади професійних грантоїдів, що досягли висот фінансового благополуччя, різних наємів, лєщєнків і шабуніних не дають спокою еко-здобувачам. Приставка еко- стала модною фішкою і , на жаль, ті малочисельні організації, що щиро вболівають за українське довкілля губляться в цьому киплячому окропі жадібності, заздрості і цинізму. Всі вони не здатні протистояти натиску темного начала людської сутності- споживацтву.
Чому так? Дається взнаки проклятий спадок совкової ментальності колективного підсвідомого. Патерналізм. Так видресирували. Коли громадянин євроспільноти вступає в громадську організацію або голосує- він діє. Він захищає свій інтерес, бо він- це держава з її правами і обов’язками. В нашому випадку суб’єкт декларує, він НЕ діє, навіть якщо в назві його організації є слово ДІЯ. Бо не вірить, що держава, тим більше влада, його. А влада, яка не розуміє, що коли країна в ХХІ столітті не має Міністерства довкілля, Санепідслужби - не повноцінна країна, дійсно ще не його. Тому поки цей розрив в ментальності не подолано, говорити про глобальні зсуви в галузі захисту довкілля обманювати себе. А часу все менше. Нищення лісів, бурштин, посуха, зневоднення, зміни клімату - це ще не всі загрози, які чекають на нас. Перенаселення, наприклад! На момент, коли я пишу ці рядки – нас у світі 7 777 630 783 особи. Приріст за сьогодні 168 437 людей. Це таке місто як Черкаси. Уявіть собі Черкаси одних немовлят. Молодих все більше. Роботи все менше плюс диджиталізація. Старе покоління впирається, не хоче помирати і подовжує середній вік життя за рахунок медицини і якості життя. І якщо ви думаєте, що заклики незрілих політиків із «Слуг» про відміну пенсій та продаж елітних собак, то від нєдоумія, ви помиляєтесь. «Устамі младєнца ґлаґолєт істина». Підсвідомо сучасне покоління розуміє, що не вирішивши проблему сьогодні, завтра вона перекладе її на плечі своїх дітей. У яких ще менше буде шансів на її вирішення. І не треба старшим, на виправдання отримання пенсійного забезпечення стверджувати « Ми вам державу збудували», бо у відповідь отримаєте « Де наша земля, там де ваучери?» Антагонізм між поколіннями забезпечений ростом населення. Тому вже зараз треба переглядати понятійність утворень «держава», «громадянське суспільство», «соціальна захищеність». Пора відмовитись від старих уявлень про позитивізм багатодітності. Навпаки, держава мусить забезпечувати бездітних за лояльність до програм сталого народонаселення,що убезпечує світ від перенаселення. Україна, одна з небагатьох країн світу, можливо, виграє в результаті змін клімату. А з співвідношення людини до орної землі може розраховувати на процвітання. Правда, це нам не загрожує. Бо на цій планеті живе найдосконаліший хижак всіх часів- це ми. І якщо нам вдасться його приручити за допомогою розуму, то честь нам і хвала. І хай допоможе нам у цьому чарівне слово ЕКОЛОГІЯ!
