Екологічні організації вимагають повернути Міністерство захисту довкілля

Низка екологічних громадських організацій оприлюднили спільну заяву щодо необхідності повернення окремого Міністерства захисту довкілля. Заява опублікована, зокрема, на сайті Громадський простір.

Активісти нагадують, що окреме Міністерство з захисту довкілля під різними назвами існувало в Україні з 1991 року, аж доки у вересні 2019 року нова влада не прийняла, на їхню думку, катастрофічне рішення про об'єднання напрямків захисту довкілля та енергетики в одному міністерстві.

Еко-експерти наголошують, що Україна – найбільш забруднена країна Європи. У цих умовах для повернення окремого міністерства захисту довкілля вони називають сім причин:

1. Нинішнє об’єднане міністерство – це прямий конфлікт інтересів між напрямком, що є головним забруднювачем навколишнього середовища – енергетикою, та власне, інтересами довкілля та громадського здоров’я. Зокрема, функції міністерства щодо підписання УРП (угод про розподіл продукції) від нарощування видобутку викопного палива можуть посунути або навіть скасувати заходи зі скорочення викидів парникових газів.
2. Стратегічна екологічна оцінка планів та програм державного значення, так само як оцінка впливу на довкілля, має здійснюватися незалежним міністерством, а не тим самим, що підписує відповідні угоди по інфраструктурних проєктах та має у підпорядкуванні державні енергетичні компанії (Енергоатом, Укргідоенерго). 
3. Розвиток мережі природно-заповідного фонду потребує постійного фінансового забезпечення, відповідної інституційної розбудови  та пошуку міжнародної природоохоронної допомоги, що вимагає якісних виконавців та тісної співпраці із відповідними донорами й природоохоронними інституціями. На жаль, проблемою є забезпечення національного фінансування для охорони природи, оскільки стратегія поступається тактиці – охорона природи поступається енергетиці.
4. Критично важливим на сьогодні також стоїть питання щодо наближення (апроксимації) українського законодавства до Директив ЄС. Природоохоронний блок складають, в тому числі, складні до виконання Оселищна та Пташина Директиви, їх реалізація потребує реформаторських змін діяльності природоохоронних інституцій.
5. В Україні сильно, більше ніж в інших державах, порушене співвідношення між агроугіддями і природними територіями. Без масштабної консервації земель і переведення деградованої ріллі в природні ландшафти, неможливо зупинити ні втрату річок, ні опустелювання.
6. В Україні досі масштабно знищуються природні оселища, охороняти які Україна зобов’язалась, ратифікувавши міжнародні угоди та підписавши Угоду про асоціацію з ЄС: масштабно розорюються останні природні степи і луки, осушуються та розроблюються торфовища, видобувається бурштин, вирубуються ліси природного походження та старовікові ліси, що мають найбільшу цінність для біорізноманіття.
7. В країні відсутній моніторинг довкілля. Зокрема, система моніторингу якості повітря не відповідає Європейським Директивам та вимогам сучасності. Держава не моніторить викиди промислових підприємств у безперервному режимі.

На думку активістів, ці питання може вирішувати лише окреме міністерство. Тому вони закликають уряд і Президента повернути Міністерство захисту довкілля.