Чи варто Європі відмовитися від туалетного паперу з огляду на його шкоду для довкілля? Ось що говорять експерти

Похід у туалет — звичайна справа, але як часто ми замислюємося про те, який вплив на довкілля роблять наші звички? Ось що про це розповідає Euronews.

Протягом усієї своєї історії туалет зазнавав значних змін. До минулого століття його відвідування не асоціювалося з тим затишним комфортом, до якого сьогодні звикла більша частина Європи. Дослідники вважають, що, наприклад, у римські часи як засоби особистої гігієни використовувалися фрагменти кераміки, відомі як «pessoi». Комфорт так собі. Досить делікатно з цього приводу висловилися експерти у статті British Medical Journal: «Абразивні властивості кераміки дозволяють припустити, що тривале використання pessoi могло призвести до місцевого подразнення, пошкодження шкіри чи слизової оболонки, а також ускладнень зовнішнього геморою».

Якщо комусь це не подобалося, можна було використати губку на паличці. Звучить приємніше, якщо не знати, що губка часто була загальною.

Коли було винайдено вбиральню?

Сучасна вбиральня (ватерклозет), зі змивним унітазом та іншими предметами розкоші, з'явилася зовсім недавно, у ХІХ столітті. Еволюціонували і методи самоочищення. Перший упакований туалетний папір був винайдений тільки в 1857 році, а в рулонах він з'явився тільки в 1907-му.

«Це дуже, дуже повільна трансформація розуміння та поведінки, яка прискорилася у XX столітті», — каже Пітер Ворд, заслужений професор історії Університету Британської Колумбії та автор книги «Чисте тіло: Сучасна історія».

Ворд був вражений стрімкими темпами змін у наших гігієнічних звичках, коли його дід розповів, що в дитинстві мився лише двічі на рік.

«А мої дочки у підлітковому віці іноді приймали душ по два рази на день. Тож із моїми найближчими родичами пов'язана ціла хронологія масштабних культурних змін», — каже він.

Чи шкідливий туалетний папір для довкілля?

Оскільки в умовах масової споживчої економіки на ринку з'явилася величезна кількість засобів гігієни, а туалетний папір набув широкого поширення, постає питання про його вплив на довкілля.

За оцінками, середня людина у США, Канаді та Західній Європі використовує від 15 до 25 кг туалетного паперу на рік.

Європейське екологічне бюро стверджує, що перетворення деревини на папір забруднює довкілля, а при додаванні ароматизаторів у туалетний папір часто використовуються непотрібні хімікати.

«На частку серветок припадає близько 10 % світового виробництва паперової продукції, ці обсяги не такі великі, як упаковка, але їхня частка зростає», — говорить Серджіо Баффоні, старший координатор кампанії в організації Environmental Paper Network.

Деякі з основних світових виробників піддаються критиці з боку екологічних організацій через те, що сприяють знелісненню, а в деяких випадках пов'язані з порушенням прав людини.

ЄС погодив правила, які забороняють продаж продукції, виготовленої на знеліснених землях. Але торік їхнє введення було поставлене під загрозу, що викликало протест активістів-екологів проти використання туалетного паперу в Європейському парламенті. Члени групи Canopée увійшли до будівлі парламенту та поміняли туалетний папір із написами на підтримку нової постанови.

Заборону вже прийнято, але її введення відкладено на рік — до 30 грудня 2025 року для великих і середніх компаній та до 30 червня 2026 року для мікро- та малих підприємств, аби дати їм більше часу для приведення у відповідність до вимог.

Нова проблема виникла і щодо туалетного паперу. У 2023 році дослідники з Університету Флориди перевірили 21 великий бренд туалетного паперу в Північній Америці, Західній Європі, Африці, Центральній Америці та Південній Америці на наявність ПФАС (пер і поліфторалкільних речовин), також відомих як «вічні хімікати».

«Наші результати свідчать про те, що туалетний папір слід розглядати як потенційно велике джерело ПФАС, що потрапляють у стічні води», — підсумували автори, додавши при цьому, що необхідні подальші дослідження.

Чи це означає, що ми повинні відмовитися від туалетного паперу та знайти їй альтернативу?

Які існують альтернативи туалетному паперу?

В Південно-Східній Азії замість туалетного паперу широко використовується гігієнічний душ. У багатьох країнах світу популярні біде. Проте в деяких країнах вони так і не прижилися.

«Історично склалося так, що біде використовувалося повіями. Воно насправді асоціювалося з поведінкою представниць цієї професії, через що напрочуд практичний і продуманий пристрій набув репутації досить брудного», — пояснює Ворд.

Прихильники біде стверджують, що використання біде або унітазу-біде — це раціональний спосіб скоротити витрати туалетного паперу.

«Біде не лише значно скорочують використання туалетного паперу, а й вимагають менше води на одне використання, ніж процес виробництва серветок із лісового волокна», — йдеться у щорічній доповіді американської неурядової організації Natural Resources Defense Council "The Issue with Tissue Scorecard".

На захист туалетного рулону

Однак Джованні Де Фео, доцент кафедри екологічної та санітарної інженерії Університету Салерно, стверджує, що при обговоренні впливу туалетного паперу на довкілля слід пам'ятати і про його переваги.

«Ніщо не має нульового впливу. Туалетний папір — це революційний винахід, який дозволив розв'язати проблему санітарії», — вважає він.

Дослідники стверджують, що погані санітарні умови та спричинені ними бактеріальні інфекції вбили більше людей, ніж збройні конфлікти протягом усієї історії людства. Де Фео впевнений, що туалетний папір зіграв свою роль у покращенні санітарних умов і зниженні смертності.

«Нам потрібен туалетний папір. Але ми можемо скоротити кількість туалетного паперу, тому що навіть використання одного шматочка — це три літри води, які ми можемо заощадити», — продовжує він.

Де Фео започаткував ініціативу Greenopoli, спрямовану на підвищення екологічної грамотності молоді. Один з його головних навчальних реквізитів — рулон туалетного паперу, який він використовує для ілюстрації життєвого циклу продуктів, аби його учні могли замислитись про їх вплив на довкілля.

«Я навіть написав вірш про рулон туалетного паперу. Тому що наприкінці я кажу, що наше життя схоже на одне ціле. Крок за кроком, шматочок за шматочком, день за днем, залишається тільки наша душа», — поділився експерт.

Більше новин читайте на GreenPost.