Чому стільки шуму навколо радону і як знизити рівень його опромінення на населення
Як повідомляється на сайті Державного науково-технічного центру ядерної і радіаційної безпеки , невдовзі набере чинності нова редакція Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання». Змінами визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України додано розроблення і затвердження Плану заходів щодо зниження рівня опромінення населення радоном та продуктами його розпаду, мінімізація довгострокових ризиків від поширення радону в житлових та нежитлових будівлях, на робочих місцях, від будь-якого джерела проникнення радону з ґрунту, будівельних матеріалів або води.
Такі Національні плани заходів (їх ще називають «National radon action plans» — національні плани дій щодо радону) існують майже у всіх розвинених державах світу. Ці Плани передбачають такі першочергові заходи, як проведення вимірювань концентрації радону в приміщеннях (житлових, громадських, офісних), перегляд будівельних норм та правил, технічної та проєктної документації, підвищення обізнаності населення, фахівців з будівництва, проєктувальників з питань ризику для здоров’я від радону тощо.
Чому стільки шуму навколо радону?
Ізотопи радону (їх є декілька) входять до складу радіоактивних рядів природного урану і торію. Як радіаційно-небезпечний фактор, загалом, розглядають саме ізотоп радону-222.
За своїми фізико-хімічними властивостями радон є інертним газом без запаху та смаку. Це – єдиний з благородних газів, який не має стабільних та довгоіснуючих ізотопів. Радон легко розчиняється в крові, воді та інших рідинах організму, значно краще розчиняється в жирах, що обумовлює ефективне поглинання його жировими тканинами при надходженні в організм. Радон може проникати в організм навіть через неушкоджену шкіру.
З чисто технічної точки зору, через свою низьку реакційну здатність радон сам по собі не становить серйозної загрози здоров’ю. Проте, радіотоксичність його дочірніх продуктів розпаду (ДПР) – короткоіснуючих ізотопів полонію, вісмуту, свинцю – дуже висока.
В умовах довкілля ДПР, які є металами, притягуються до найдрібніших частинок пилу, краплинок води, утворюючи суміш, яка вдихається людиною та потапляє у нижні, найбільш вразливі відділи дихальних шляхів. Органом-мішенню для ДПР є бронхо-легенева система людини. Розпад ядер радону і його дочірніх ізотопів в легеневій тканині спричиняє мікроопіки, оскільки вся енергія альфа-частинок поглинається практично в точці розпаду.
Отже, радон вважається джерелом радіаційної небезпеки, оскільки всюди, де він присутній, є і продукти його розпаду.
Як радон потрапляє в дім?
Концентрація радону у повітрі залежить в першу чергу від геологічної обстановки - так граніти, в яких багато урану, є активними джерелами радону, в той же час над морською поверхнею радону мало; а також від погоди - під час дощу мікротріщини, через які радон надходить з грунту, заповнюються водою; сніговий покрив також перешкоджає доступу радону в повітря. І якщо в сильний дощ заміряти радіаційний фон на вулиці, виявиться, що він виріс - іноді навіть в 2-3 рази. Це зовсім не «чорнобильський дощик» і не наслідки Фукусіми, це всього-на-всього продукти розпаду радону з кілометрового шару атмосфери зібралися на поверхні Землі завдяки опадам.
Читайте також: «Немирний атом»: що насправді мала Україна до Будапештського меморандуму
Радон легко проникає в такі матеріали як папір, шкіра, пластик низької щільності (наприклад, пластикові пакети), в більшість фарб і будівельних матеріалів, таких як гіпсокартон, бетонний блок, будівельний розчин, дерев'яні панелі та більшість утеплювачів.
Крім того, джерелом радону також можуть бути самі будівельні матеріали - і це не тільки граніт або гранітні піски в бетоні. Найнебезпечніший варіант - фосфогіпс, який складається з відходів виробництва фосфорних добрив. Нерідко його додають в «звичайний» гіпс - так джерелом радону стає навіть штукатурка.
Зазвичай, щоб отримати дозу опромінення від радону, не обов'язково жити в гранітній печері з високим вмістом урану. Виділення радону відбувається через глибокі розломи і тріщини. Тому виділятися дуже активно газ може у різних регіонах. Якщо ви живете в багатоквартирному будинку, то не тіште себе, що радон – це не ваша проблема, бо нібито він становить загрозу лише для цокольних та перших поверхів. Його високі концентрації можна знайти і на верхніх поверхах багатоповерхівок, куди він надходить через підведення комунікацій.
Відповідно до Норм радіаційної безпеки України (НРБУ - 97) рівень радону для існуючих (введених раніше нових технічних стандартів) житлових приміщень – 100 Бк/м3, для новобудов – 50 Бк/м3. Фізично – це кількість розпадів його ядер за секунду в одному кубічному метрі повітря. Один розпад за секунду відповідає одиниці 1 бекерель (Бк). Бекерель на метр кубічний Бк/м³ – одиниця об'ємної активності радіоактивного джерела, саме в цих одиницях вимірюється вміст радону в повітрі.
Що означають ці рівні? Якщо провести аналогію, то постійне перебування у приміщенні навіть із допустимим рівнем радону у 100 Бк/м3 є еквівалентом куріння 4 сигарет на день, а за ефективною дозою приблизно дорівнює 100 рентгенограмам легень на рік.
Читайте також: Найбільший ядерний могильник у світі загрожує людству ядерною катастрофою
На жаль, газ радон є другою найпоширенішою причиною раку легень після куріння. Згідно зі звітом ВООЗ, до 14% усіх захворювань на рак легень у світі пов’язані з впливом на людину саме цього радіоактивного газу.
Вважається, що базовий ризик раку легенів через опромінення радоном становить для некурців 34 і для курців 590 випадків на рік на 1 млн людей. Перевищення вмісту радону до 200 Бк/м3 збільшує ризик захворіти на рак легенів додатково на 220 випадків на рік на 1 млн людей. Тож ризик захворювання на рак легенів від впливу радону для осіб, що палять, на порядок вищий. У поєднанні з тютюновим димом не тільки зростає онкогенний ефект радону і його дочірніх продуктів розпаду, але й скорочується прихований період розвитку раку легенів.
Другою суттєвою критичною групою щодо опромінення радоном є діти. Формування доз опромінення дітей обумовлено:
• меншими розмірами тіла та органів, зокрема легенів;
• особливостями обміну речовин (організм, що росте);
• більшою радіочутливістю органів і систем організму дитини.
Учень початкової школи, який проводить 8 годин на день 180 днів на рік у класі із двократним перевищенням допустимого рівня радону, отримає у 10 разів більшу дозу опромінення, аніж якби він жив у санітарно-захисній зоні атомної електростанції.
Тож усі обмеження рівня радону мають за кінцеву мету зниження захворюваності органів дихання, а саме – раку легень.
Але ж люди сотні тисяч років жили із радоном, тож мали звикнути до нього? Насправді це не так, бо скупчення радону у небезпечних для здоров’я концентраціях – це наслідок цивілізації, будівництва нами пасток для цього газу, якими стають наші будинки.
Відомий факт, що радоновими ваннами лікують, то може це все ж таки корисно?
Якщо ви заб’єте у пошук Гугла «радон Україна», то більш ніж 10 перших посилань буде на санаторне лікування радоном. Справа в тому, що радон довгий час вважася нерадіотоксічним через те, що він практично не засвоюється і не накопичується. Отож в епоху захопленості безмежними можливостями радіації радоном почали лікувати. Радонові ванни – це по суті короткочасне опромінення шкіри із ймовірним, але не доведеним позитивним ефектом. Міжнародна комісія з радіологічного захисту (МКРЗ) і Науковий комітет ООН з дії атомної радіації (НКДАР ООН) дійшли висновку, що оптимістична позиція про позитивний вплив малих доз радонової радіації недостатньо обґрунтована. Спостереження недостатньо відтворювані, а позитивні клінічні ефекти можуть бути пояснені супутніми факторами і не виключають канцерогенних наслідків. Крім того, радонові ванни показані далеко не всім (наприклад, одним з протипоказань є куріння). І, звичайно, їх курс дуже обмежений.
Як виявити небезпечну концентрацію радону у приміщенні?
Для цього не підійде звичайний дозиметр, бо радон хоча і є джерелом половини природного радіаційного фону, його не так легко виявити. Для його вимірювання застосовують значно більш складні прилади. Вміст радону в повітрі піддається серйозним коливанням, як добовим, так і ситуативним: навіть відчинені двері можуть істотно знизити його концентрацію. Але тимчасово.
Якісні радіометри радону коштують недешево – до сотні тисяч гривень і більше. Простіше замовити вимір в спеціалізованій лабораторії.
Що потрібно робити?
Викликати фахівців , які мають відповідне обладнання та зроблять необхідні вимірювання на місці. За результатами вимірювань відповідно до типу та розташування приміщення можна обрати заходи, які допоможуть знизити шкідливий вплив радону. Це може бути або вибір різних конструктивних рішень, що перешкоджають проникненню радону з грунту в будівлю, або система вентиляції (примусова або природна) з метою постійного видалення радону з повітря приміщень.
І все ж таки є дещо, що ви можете зробити прямо зараз і робити постійно: регулярно провітрювати приміщення, в яких перебуваєте. Регулярне провітрювання (за умови притоку повітря з вулиці, а не з грунту) дозволить знизити концентрацію радону у приміщенні в десятки разів. Чим нижче концентрація радону в житловому приміщенні, тим нижче ризик захворювання на рак легенів, оскільки порогове значення концентрації, нижче якого радон не становить небезпеки для здоров'я, на сьогодні, не відоме.
