Борделі з неповнолітніми, кисневе голодування та жахлива екологія: як живе найвище місто на планеті (ФОТО)

Часи «золотої лихоманки», оспіваної у голлівудському кіно, давно канули в Лету. Але у світі ще достатньо людей, готових ризикнути своїм життям і здоров'ям, сподіваючись знайти золоту жилу. Саме такими шукачами пригод заселене місто Ла-Рінконада — воно розташоване в перуанських Андах за 20 км на захід від кордону з Болівією та вважається найвищим населеним пунктом на планеті. Місто розташоване на висоті близько 5100 м над рівнем моря (приблизно на такій же висоті розташований основний табір альпіністів на Евересті), біля підніжжя льодовика, що швидко відступає. У таких умовах у людини виникає сильне кисневе голодування, яке може виявлятися як у процесі роботи, так і вві сні. Шлях у Ла-Рінконаду проходить небезпечною гірською дорогою, вкритою камінням, брудом і часто льодом. «Дзеркало» показує, як живуть мисливці за золотом у високогірному населеному пункті на Землі.

Ла-Рінконада виросла із невеликого табору золотошукачів до 30-тисячного міста після значного зростання ціни на головний тутешній продукт. Досі основною економічною діяльністю у регіоні залишається видобуток золота. За різними оцінками, на копальнях навколо міста щорічно видобувають від 2 до 10 т цього металу.

Більшість шахт довкола міста вважаються неофіційними — тобто в них не дотримуються стандартів умов праці, безпеки й охорони довкілля, проте уряд дозволяє їм продовжувати роботу. Шахтарі на таких копальнях працюють за системою «кахоррео», коли вони працюють без оплати протягом майже всього місяця, але в один або два дні отримують право забрати собі золото, яке видобули за зміну. Якщо не знайшли нічого, робота за весь термін стає безкоштовною.

За місцевими повір'ями, успіх у шахтах супроводжує тих, хто п'є багато алкоголю й займається сексом із молодими дівчатами. Тому ще одна велика галузь місцевої економіки — бари, які одночасно виконують функції борделів. У них заробляють собі життя близько 2 тис. жінок, багато з яких неповнолітні.

Умови життя в Ла-Рінконаді погані. Місто не має централізованого водопостачання та каналізації (електрика з'явилася відносно недавно), а утилізація відходів — обов'язок мешканців. Відсутність ефективної системи поводження зі сміттям погіршує екологічну ситуацію. Земля біля міста дуже забруднена ртуттю, яку використовують при видобутку золота. Крім цього, у Ла-Рінконаді немає медичних та освітніх закладів.

Попри такі складні умови, Ла-Рінконада продовжує залучати людей, які шукають успіху в золотодобувній промисловості. Для багатьох надія знайти дорогоцінний метал переважує ризики, пов'язані з життям у таких екстремальних умовах. Населення міста постійно змінюється: одні приїжджають у пошуках нових можливостей, інші їдуть, коли умови стають для них надто складними.

Ла-Рінконада стала прикладом стійкості та рішучості тих, хто живе в екстремальних умовах, але місто також символізує ширші проблеми, пов'язані з напівлегальним видобутком корисних копалин, забрудненням довкілля та необхідністю розвитку віддалених регіонів.

Більше новин читайте на GreenPost.