Питома вага важких хворих зростає
Велика питома вага важких хворих зростає. Звичайно, зараз набагато легше, немає такого напливу пацієнтів, але відділення перевантажені важкими та дуже важкими хворими, молодими людьми до 50 років, гинуть сімейні пари, нескінченні трагедії, втомлений персонал, який працює вже на автоматизмі та важко, зі сльозами на очах, переживає втрати... Особливо раптові, особливо несправедливі та непередбачувані... Важкі сни та будні, наповнені горем... Який там театр або кіно, застілля або свята...
Коли зовсім немає сил, мені допомагає читання книг, написаних лікарями... Наприклад, цей уривок із «Пам'ятати про хворого» Є. І. Ліхтенштейна:
«Ймовірно, рідкісний хворий думає про те, скільки тривог доставляє він своєму лікарю, тривог, породжених співчуттям і усвідомленням величезної моральної відповідальність за довірене життя».
А. П. Чехов писав А. С. Суворину:
«У лікарів бувають огидні дні та години, не дай бог нікому цього. Серед лікарів, правда, не рідкість невігласи та хами, як і серед письменників, інженерів, взагалі людей, але ті огидні години і дні, про які я говорю, бувають тільки в лікарів. І за це, кажучи по совісті, їм багато прощатися має... Це саме дні та ночі, які лікар проводить біля ліжка невиліковного хворого в гіркому усвідомленні своєї професійної безпорадності, це дні та ночі, коли лікар повинен відповідати перед хворим, його близькими, перед своєю совістю...»
Так, нас вчили бути небайдужим до страждань хворих, а також «лікувати хворого, а не хворобу». Добре це чи погано, вам судити. Складна наука медицина, та й наукою її назвати складно. Як ми жартуємо, між хіромантією й астрологією займає проміжне положення. Протоколи, стандарти, доказова медицина, конференції, конгреси — все це добре...
Тільки ось ніколи не знаєш напевно, чому одному допомагає, іншому — ні, чому хтось несподівано вижив, а інший раптово помер, чому цей, із групи ризику, зовсім трошки похворів, а цей, худий і молодий, вже місяць як на ШВЛ... Щось ми, звичайно, знаємо та багато зараз можемо, але дуже складно передбачити та вплинути на невблаганний розвиток хвороби... Тому що «медицина — це наука невизначеностей і мистецтво ймовірностей».
Бережіть себе та своїх близьких. Не піддавайте зайвому ризику. Ще не все в нас позаду, ще будуть непрості часи. Сподіваюся, недовго.
Спасибі всім медпрацівникам за їхню важку працю. І пам'ятайте, що ми завжди поруч...
