У держави не може бути улюбленців у модернізації промисловості
«Державо, дай грошей на модернізацію!». Саме так звучить позиція певних промисловців, яка є нереалістичною у будь-якій країні світу, а також абсолютно деструктивною для них самих.
Її застосування може призвести до запровадження торгових мит проти України. Саме тому промисловці повинні невідкладно складати модернізаційні плани згідно з найкращими доступними технологіями (НДТМ) і на їхній основі конкурувати за прийнятну державну підтримку.
Якою має бути державна підтримка для бізнесу?
Щоб наші товари мали безперешкодний доступ на ринки ЄС — державна підтримка має відповідати конкретним вимогам. До прикладу, візьмемо рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD).
Основний критерій такої підтримки — вона не має спричиняти нечесну конкуренцію та надавати компаніям штучні конкурентні переваги. Якщо окрема компанія, використовуючи свій вплив, отримає від держави преференції — очевидно, що вона понесе значно менші витрати на виготовлення продукції, ніж інші учасники ринку.
Рішення про державну підтримку приватного бізнесу приймається тільки після отримання дозволу Європейської Комісії, після ретельного вивчення її впливу на ринок органами захисту конкуренції (на зразок нашого Антимонопольного Комітету), навіть якщо йдеться про подолання наслідків пандемії Covid-19 для бізнесу.
Скорочення викидів вугільних ТЕЦ: плани VS реальність
У держави не може бути улюбленців, вона має бути на захисті довкілля та здоров’я громадян.
Прийнятною державною підтримкою, відповідно до рекомендацій OECD, є поворотні гранти на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (R&D) і охорону довкілля, державні кредити на пільгових умовах, податкові пільги для окремих сфер, а не підприємств, торговельні обмеження відповідно до правил СТО та вимог інших угод.
Неприйнятною є компенсація збитків будь-якими інструментами, вливання капіталу та списання боргів, безповоротне фінансування (про яке так солодко мріють певні промислові групи), інструменти на розширення потужностей, вплив на ціноутворення та субсидіювання експорту.
Така підтримка в разі надання буде лише призводити до введення міждержавних торгових обмежень щодо України.
Таким чином ЄС підтримує конкуренцію, яка є запорукою отримання найкращого товару за найнижчими цінами та протидіє демпінгу, в тому числі з боку «брудніших» виробництв.
Вуглецеве мито може стати одним із таких інструментів, адже промисловість, яка вкладає кошти в модернізацію, повинна мати рівні умови з тими, хто ухиляється від екологічних зобов’язань і несе нижчі витрати.
Матті Маасікас, Голова представництва ЄС в Україні, під час 12-го Європейсько-українського енергетичного дня відзначив, що не існує жодної країни, де зелені перетворення можливо профінансувати тільки за рахунок державних коштів і частину цього тягаря має нести на собі приватний сектор.
Для того, щоб бути конкурентоспроможними на ринках ЄС, які є одними з наших основних торговельних партнерів.
Тим паче, що держава має власний промисловий тягар, активи в державній власності, в тому числі на ринку енергетики, які також потрібно модернізувати.
Спершу план модернізації — згодом кредити
Як я зазначила раніше — для отримання відступу власники промисловості мають розробити інвестиційний план, який є невід'ємною частиною промислової політики на основі власних фінансових показників.
Лише після цього можна буде говорити про розробку необхідних планів потенційної та винятково поворотної прийнятної державної допомоги для бізнесу, тобто такої, яка буде повертатися до бюджету у повному обсязі.
Саме в такому порядку: спершу прийняття законопроєкту № 4167, який встановлює конкретні строки модернізації, вивчення бізнесом НДТМ у своїй сфері, розробка інвестиційного плану та його представлення дозвільному органу для отримання відступу та після цього — обговорення поворотної підтримки.
Чому так? Держава не може перескочити ці обов’язкові етапи та пропонувати щось наперед.
Звісно, експертами Міндовкілля буде проведений паралельний підрахунок інвестицій для кожної сфери, але пальму першості тут має отримати саме бізнес, який є спеціалістом власної сфери та виконавцем модернізаційних програм.
Наведу сумний приклад. У 2019 році на Трипільській ТЕС побудували сіркоочисне обладнання. Але його операційні витрати виявились значно вищими за ті, які може покрити енергосистема в умовах нового ринку е/е, бо під час розробки проєкту Закону «Про ринок електроенергії» просто забули про необхідну екологізацію енергосектора. Тому модернізований блок досі не працює.
Це яскравий приклад того, що в державі жорстко бракує злагодженості у плані регулювання ринків та умов екологічної модернізації.
Щодо суми інвестицій — справді, вони величезні, бо багато вже втратили. Але якщо ми їх розподілимо за сферами та розділимо по роках, тоді ця космічна сума стає реалістичною, тим паче, з допомогою міжнародних партнерів, які вже проходили цей шлях і наразі мобілізують ще більші ресурси.
Країни великої сімки (G7) досягли домовленості щодо виділення щорічно 100 млрд доларів на фінансування проєктів із захисту клімату у країнах, що розвиваються.
ЄС вже активно підтримує зелені перетворення України у сфері енергетики, клімату, сільського господарства та транспорту за допомогою 300 млн євро у вигляді грантів, та 700 млн — у вигляді пільгових кредитів. І це далеко не вичерпний перелік можливої допомоги.
Але гроші дають тим, хто має план, готовий його виконувати та кому довіряють. Наш бізнес повинен стати таким, а держава — гарантом виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань.
Але маємо завжди пам’ятати, що принцип «забруднювач платить» має залишатися базовим, аби не викривити сутність реформи зменшення промислового забруднення.
Законопроєкт № 4167 — зелене світло для модернізації
Ще раз хочу нагадати три засадничі речі законопроєкту, які дуже часто перекручуються в інтересах певних фінансово-промислових груп. Вони стосуються термінів модернізації, НДТМ та умов отримання відступу.
Терміни
Понад 10 років. Саме стільки часу на модернізацію закладає законопроєкт № 4167 для промисловості за умови отримання відступу. Не два, чотири чи шість років, як переконують лобісти.
Це працюватиме таким чином: європейські НДТМ (найкращі доступні технології та методи управління) наберуть чинності лише за чотири роки після їх затвердження.
У доопрацьованій редакції законопроєкту йдеться про їх затвердження не раніше 1 січня 2024 року. На основі оцінки відступу з даними порівняння зі шкодою довкіллю, буде прийматись рішення про можливий відступ — до семи років.
Оскільки процедура буде цілком оцифрована, такий сценарій має бути абсолютно чесним і прозорим для всіх сторін — бізнесу, чиновників і громадськості.
НДТМ
Не потрібно вигадувати щось нове, якщо є багаторічна успішна практика впровадження дружніх для довкілля технологій.
Адже необхідне обладнання та технології для модернізації частково вже є або можуть вироблятися в Україні.
Важливо розуміти, що технічні регламенти для модернізації готуються кращими експертами Європейського Союзу із залученням промисловості, громадськості, науковців, урядовців і переглядаються кожні вісім років.
Жодна країна Європи не розробляє власних НДТМ, а користується загальноприйнятими, до цього має прагнути і Україна. Адже це єдиний, прозорий та уніфікований підхід, який у разі незастосування обернеться для України постійним наздоганянням країн ЄС.
Умови відступу
Бізнес насторожує те, що в законопроєкті немає умов надання відступу щодо впровадження НДТМ.
Основна та єдина умова надання відступу взята з ЄС: коли досягнення нормативів, визначених у висновках НДТМ призведе до непропорційно високої вартості порівняно з перевагами для довкілля, що і закріплено в законопроєкті.
Натомість методики розрахунків, оцінки та розгляду відступу мають бути опрацьовані на рівні підзаконних актів, які обговорюватимуться у встановленому законодавством порядку.
Міжнародні експерти наголошують про негативні наслідки промислового забруднення в Україні, які вимірюються в мільярдах євро шкоди як для нашої держави, так і Європейського Союзу.
Європейці збираються поступово закривати свої вугільні ТЕС, які є значно безпечнішими та сучаснішими за наші, адже з 2004 року вони зменшили викиди великих спалювальних установок: діоксиду сірки на 77 %, оксидів азоту на 49 % та пилу на 81 %.
Водночас Україна з 2011 року в повній мірі не модернізувала жодної ТЕС і ТЕЦ відповідно до умов Енергетичного Співтовариства. Це призвело до того, що Україна зараз відповідає за 72 % всіх викидів зольного пилу, 27 % двоокису сірки та 16 % оксидів азоту для всієї теплової енергетики в Європі, Грузії та Західних Балкан.
Міністр захисту довкілля Роман Абрамовський каже, що за 13 років найбільші промислові забруднювачі не поспішали екологічно модернізувати власні активи. І як наслідок, необхідної модернізації зазнала менш ніж третина виробництв. Тому діяти необхідно негайно.
