Це був першоквітневий жарт: реакція спільноти на «призначення» нового екоміністра
1978
Багато людей щиро повірили нашому допису, у якому йшлося про те, що президент дійсно призначив відомого природоохоронця Володимира Борейка міністром охорони довкілля.
Було багато дзвінків у редакцію та автору публікації, а також у Мінекоенерго, Держлісагентство, самому герою публікації. Одні цікавилися, чи це правда і що тепер буде, інші висловлювали своє обурення, треті – раділи і висловлювали підтримку, четверті пропонували свої кандидатури на посади заступників міністра та очільників різних департаментів та підрозділів.
Про те, що це першоквітневий жарт, легко зрозуміти з того, що міністра призначив президент. Очільників міністерств призначають за іншою процедурою. Так само рішення про розділення/злиття міністерств не є прерогативою президента. Також у тексті є низка інших дуже прозорих натяків та те, що це розіграш. Зокрема, повідомляється, що новий міністр є почесним професором Хогворського університету та коледжу Харі Потера.
«Новину» легко розкусив, наприклад, один із засновників організації «Збережемо Рось» (Сейв Рось) Олег Собченко, який вказав у своєму коментарі саме на невідповідність процедури призначення міністрів. Він написав: «Дивіться на термометри. За вікном – лише шість тепла, а «міністр» дає інтерв’ю у одній майці ?».
«Упіймалися» ті, хто не має звички дочитувати новини до кінця та перевіряти їх. Зокрема, у середині тексту давалася ще одна підказка: «ВВФ (той, що з пандою) пообіцяв також підтримку, щоправда, сума у тексті була готівковою і захмарною.
Очевидно, що така серйозна організація, як Всесвітній фонд природи не стане працювати з готівкою і порушувати українське законодавство. До того ж, цю інформацію легко перевірити, відвідавши сайт або сторінку у ФБ цієї організації.
Також очевидно недостовірними є повідомлення про джерела фінансування Держекоінспекції та Національної академії наук. Це установи суворо обмежені у можливостях отримання фінансування Бюджетним Кодексом та іншими документами. Тому не варто вірити, що «у експедиції вчені будуть їздити на позашляховиках, вже є доручення олігархам, вони скинуться як завжди і все куплять». Тим більше до цих пір жодних такого роду благодійних вчинків за олігархами не числиться. Це також легко було перевірити, відвідавши сторінки Держекоінспекції. Наразі ця організація має доволі адекватну комунікацію.
Так само відома антиекологічна позиція Максима Нефьодова, який неодноразово ще на своїй посаді заступника міністра економіки вкрай негативно висловлювався як про Закон про оцінку впливу на довкілля, так і про екологістів в цілому. Тому навряд чи доводиться сподіватися на його допомогу («Техніка для Держекоінспекії буде поставлена зі складів конфіскату з митниці, уже є домовленість з головою митниці паном Нефьодовим, він палкий прихильник природоохоронців»).
Водночас у новині-розіграші насправді перераховано чимало вкрай важливих проблем у природоохоронній сфері, які нинішнє керівництво Мінекоенерго не вирішує і перспектив вирішення не видно.
Тим, хто сприйняв цю новину як обнадійливу, від редакції Green Post скажемо лише одне: лупаймо сю скалу. За останні 30 років в Україні змінилося майже 30 екоміністрів. Були гірші, були кращі. Не опускаємо рук, і вимагаємо від Мінекоенерго якісної роботи для довкілля і нас усіх.
