Парадокси бюджетних організацій або чи вдасться водникам витиснути "архаїзми" ?

Не перший рік думають державники та експерти думають про те, як відновити водогосподарську активність. Досить успішними для галузі були 2016-2019 роки, доки питання лежали в площині апарату Держводагентства.

Маю на увазі приведення українського законодавства до європейських вимог, дерегуляцію адміністративних послуг, реорганізацію структури,  впровадження перших кроків практичних кроків із досвіду країн ЄС.  

Зараз акценти змінилися. Варіантів із відновлення водогосподарської активності - мало, а реальних ще менше, але всі вони дуже болісні по відношенню до людей, котрі все життя пропрацювали у водній сфері.

Сьогодні реформування водного сектора опустились на щабель регіонального рівня. Саме тут машина державного управління почала грузнути в багні проблем, починаючи від трухлого радянського інфраструктурного спадку, відсутності коштів на хоча б поточні ремонти стратегічних об’єктів і  закінчуючи  мізерною зарплатою працівників галузі.

Додам, що щорічно Мінфін приховано і  без зменшення об’єктів обслуговування проводить скорочення їх чисельності через  недофінсування заробітної плати до рівня мінімального розміру.

Склалася абсурдна ситуація,  коли середня заробітна плата в 2019 році становила 5 тис.112 грн. Тобто сторож та інженерно-технічний працівник отримували однакову платню. При цьому державою майже не виділялись кошти на проведення робіт. Щоб виробити 8-ми годинний робочий день без матеріалів, працівникові водного сектора потрібно виконувати приблизно такі роботи: косити, підмітати, білити, копати.

На решту робіт, в тому числі і забезпечення належного рівня води для зрошення,  технічну підготовку гідротехнічних споруд, зокрема, точок водоводілу потрібні серйозні кошти.

У результаті дефіцит бюджетного фінасування частково був перекладений на водокористувача, зокрема, недофінсування (вказане вище) заробітної плати працівникам організацій, які задіяні в роботі зрошувальних систем.

Розпочалася справжня війна між аграріями і водниками!

Аграрії не хотіли платити додаткових 15 копійок на 1м3 води.

Водночас  водники виступили з мітингом і кидали до ніг аграріїв копійки, вказуючи цим на їхню жадібність і не розуміння того, що людина має отримувати хоча б гарантований державою мінімум.

Після минулорічного стресу договірної компанії, Агентству прийшлось піти на радикальний крок, скоротити чисельність та переглянути доцільність експлуатації ряду об’єктів  на 23%, щоб підняти планку середньої зарплати до 6 тис. 500 грн. та зменшити затратну частину калькуляції на послуги з забору води.

Ця акція далась важко, адже довелося масово скорочувати людей...На сьогодні матеріальний стан працюючих трохи покращився.

Цьогоріч, мабуть, вперше за останні роки вартість послуги з забору води на зрошення зросла виключно на індекс інфляції. Позитивна динаміка хоч і невелика, але є. Вона підтверджує, що напрямок правильний.

Лишилось домовитись  з Мінфіном та спільно ініціювати прийняття деяких законодавчих змін, що стосуються спрямування з рентного платежу за спецводокористування  10% на поточну експлуатацію водогосподарських об’єктів. Дана фінансова реформа дасть можливість здійснити омріяний перехід від обслуговування (експлуатації) власними силами за рахунок ручної роботи штатних працівників до аутсьорсингу.

Вивільнені працівники не підуть на вулицю. Вони зможуть як ФОП надавати послуги, організаціям, де вони працювали.

Вивільнена заробітна плата піде на підвищення зарплат для інженерних та технічних працівників,  які безпосередньо будуть здійснювати щоденні заходи, передбачені планами управління річковими басейнами та досягати «доброго» якісного стану в українських річках,  сприяти продовольчій безпеці країни, захищати території  від шкідливої дії вод.

Поки що це просто слова, але маю надію, що Мінфін та парламент зможуть знайти місце серед своїх пріоритетів для водної сфери...