Екологічні знання допоможуть зрозуміти відповідальність за стан довкілля в рідному місті чи селі та країні

Гори сміття, забруднене повітря, неякісна питна вода, повені – частина екологічних проблем, які сьогодні роблять життя українців менш комфортним. До цього призвели діяльність та бездіяльність людей.

Екоактивісти, свідомі посадовці та організації б’ють на сполох. Вони шукають та пропонують шляхи врегулювання екологічної ситуації на місцевому та глобальному рівнях. Як голова підкомітету з питань охорони і раціонального використання водних ресурсів та державного моніторингу навколишнього природного середовища теж активно працюю у цьому напрямку.

Як відомо, першим кроком до розв’язання проблем є їх визнання та усвідомлення. Вважаю, зробити це пересічному громадянину допоможе екологічна освіта. Чим швидше це станеться, тим краще. Саме тому у провідних європейських країнах та США екосвідомість розвивають змалечку. Це затверджено на законодавчому рівні. Також ековиховання визнане одним із найважливіших пріоритетів ЮНЕСКО. Наприклад, у Німеччині дітей вчать сортувати сміття, піклуватися про рослини та тварин. В Америці молодь долучають до відбору проб води для визначення її якості чи забрудненості, проводять практичні заняття на місцевості.

Вважаю доцільним запозичити досвід прогресивних країн. На жаль, зараз в Україні екологічна освіта не розвинена. Важливі теми висвітлюють поверхнево, що не підвищує екологічну грамотність. Наше завдання – це змінити.

Як член екологічного комітету та небайдужий мешканець свого краю, вже зробив перший крок. Спільно з ГО «Всеукраїнська екологічна ліга» весною розпочнемо реалізовувати екологічний освітній проєкт «Чисте довкілля для рідного краю». У школах, дитсадках та позашкільних закладах Калуша експерти й спеціалісти галузі навчатимуть сортувати відходи, зменшувати їхню кількість, пояснюватимуть, які предмети можна переробити та вторинно використати: пластик, папір, скло. Для зацікавлення та інформативності заклади забезпечать плакатами, методичками, проводитимуть ігри, а в деякі навчальні заклади придбають контейнери для сортування сміття.

Будемо заохочувати створення екологічних організацій молоддю, проведення фестивалів, конкурсів, акцій щодо збереження біорізноманіття та інших просвітницьких заходів.

Цей пілотний проєкт в Калуші може стати підґрунтям для майбутнього законопроекту по впровадженню екологічної освіти в Україні або реалізації масштабного екологічного проєкту в рамках всієї країни, залучивши Міністерство освіти, громади та школи по всіх регіонах. Ця ініціатива може стати відправною точкою аби запровадити такі практики не тільки в Івано-Франківській області, але й в інших областях та містах. Я певен, що колеги по екокомітету та колеги по парламенту – цілком підтримають цю ідею в регіонах.

Я не хочу, щоб цей проєкт розпочався і закінчився на Прикарпатті – я хочу, щоб він набув національного масштабу.

Завдяки цьому освітньому екопроєкту у прогресивної дітвори не тільки сформуються екологічні звички, а й буде змога вплинути на поведінку рідних й близьких. Старші люди звикли спалювати суху траву та листя. Щороку рятувальники та екологи майже без успіху закликають цього не робити, бо через вогонь помирають тварини та забруднюється повітря. Молодь зможе переконати своїх рідних та знайомих не знущатися з природи та запропонують їм обгрунтування цього та альтернативу. Теж як варіант, подарувати близьким еко торбинки, щоб ті не скуповували поліетиленові пакети, які розкладаються понад сто років та засмічують землю, ріки й океан. 

Мені подобається, що свідомі українці популяризують корисні екологічні звички. Користуються велосипедом чи громадським транспортом, коли немає потреби їхати автомобілем, який продукує шкідливі викиди. Користуються своїм горнятком для кави під час прогулянки, замість брати одноразовий стаканчик, який потрапить в результаті, у кращому випадку, на сміттєзвалище. Такі звички – подорожник для нашої екології.

Екологічні знання допоможуть дітям та дорослим зрозуміти відповідальність за стан довкілля в рідному місті чи селі та країні. Це сприятиме бережному ставленню до природи. На мою думку, екоосвіта – це про повагу до планети, на якій ми живемо, а також про усвідомлення вичерпності природних ресурсів, зокрема, водних.

В Україні були неодноразові спроби запровадити систему екологічної освіти. Зокрема, в рамках Стратегії державної екологічної політики України до 2030 року, підписаної попереднім президентом. Було наголошено про важливість підтримувати екологічні заходи в сферах освіти, просвітницькі ініціативи й діяльність різноманітних громадських організацій, які заохочують дітей та молодь розвивати себе та свої знання в сфері екології. 

Але факт є фактом, зараз на державному рівні системних дій не відбувається, лише окремі ГО та активісти, свідомі керівники шкіл, викладачі намагаються залучити дітей до еко ініціатив та вивчення природи.  Держава ніяких кроків щодо узаконення таких навчань не робить. Тому вважаємо за необхідне брати на себе цю ініціативу та відповідальність і допомагати школам округу, Прикарпаття та цілої країни. Ми готові створювати робочі групи, проводити консультації з Міністерством захисту довкілля, Міністерством освіти, Міністерством соціальної політики та шукати рішення для запровадження навчальних програм, окремих уроків чи класів з екоосвіти.

Дорослі й діти, пересічні громадяни, політики, бізнесмени та активісти мають об’єднатися, щоб спільними зусиллями врятувати планету від нас самих. Ми разом повинні запровадити нові звички, формувати екологічну культуру, свідомість та відповідальність. Навіть маленькі побутові справи, як посортовані відходи чи донесений до урни папірчик – це важливо.

Так, це не панацея і ми маємо грунтовніші й глибші проблеми для вирішення, як наприклад цілковите каналізування населених пунктів, встановлення і оновлення очисних споруд, що теж безпосередньо впливає на екологію, очищення водойм та скорочення викидів у атмосферу й багато іншого. Це напрями над якими сьогодні в країні працює багато фахівців, але виховання екологічної свідомості й цінностей у нашої молоді та дітей – дуже масштабно вплине на майбутнє екології та планети. Я в це вірю.

Далі продовжую працювати над удосконаленням екологічного законодавства, вболіваю за впровадження екологічної освіти у всіх школах та дитсадках Прикарпаття й України та з нетерпінням очікую прийняття в парламенті державної програми «Питна вода України» 2022-2026, яка передбачає будівництво, реконструкцію та ремонт понад 1700 об’єктів: водоочисних споруд, мереж водопостачання, водовідведення тощо.