Дешевше цукру: чому занижують ціну на мед та як не купити підробку
17.02.2020 | Олег Листопад
Експерти стверджують: близько 20-25% меду, який перевіряється в Україні, є фальсифікатом. Цей фальсифікат, звісно, непридатний для експорту, а тому повертається на внутрішній ринок. На внутрішньому ринку, де майже не діють норми у стандартизації продукції перед її продажем, такий мед йде в реалізацію у торговельних мережах та роздрібних точках.
Чому склалася така ситуація, як її виправити та як купити «правильний» мед, GreenPost розпитав експерта в галузі бджолярства, пасічника, засновника компанії «Деснянські медозбори» Сергія Щербака.
Пане Сергію, так що ж відбувається на ринку меду? Наскільки ситуація справді тривожна?
Дев’яносто відсотків українського меду виробляється на приватних пасіках, які нараховують до ста вуликів. Далі його скуповують оптовики і вже вони продають продукт за кордон або у великі торгові мережі в Україні. Зараз ціна скупки меду рекордно низька. Зрозуміло, що виробники намагаються змінити ситуацію. Але оптовики не тільки не згоджуються на підняття закупівельних цін, а й намагаються ще більше їх знизити. Не розуміючи, що рубають гілку, на якій сидять. Бо навіть нинішня ситуація з цінами призведе до занепаду галузі, пасічники просто не зможуть працювати в умовах неокупності витрат. Ціна скупки у серпні була $1,24 за кг (соняшниковий мед - іншого не здають), зараз взагалі купують по $1 кг.
Наскільки перевірки якості меду забезпечують контроль? Убезпечують від фальсифікату?
Дуже складне питання, бо начебто спрямовані на захист інтересів споживача вимоги проводити перевірки обертаються протилежним:
- через додаткові витрати на аналізи зростає вартість меду;
- оптовики збивають закупівельні ціни;
- це робить невигідним дрібне (до ста вуликів) пасічництво.
На думку десятків бджолярських груп, перевірки є спробою ще знизити ціну закупівлі з боку оптовиків. А експортери скаржаться на шахрайство з боку тих, хто здає мед, бо аналізи дрібних партій не виправдовуються фінансово, кажуть, що треба збільшувати виробництво і зменшувати собівартість, бо все одно законів конкуренції не змінити - слабі підуть з ринку. Пасічники не мусять робити аналізи, це роблять експортери. Витрати відбиваються у ціні закупівлі, яка зменшується.
Після скупки виробники не можуть контролювати якість, і звинувачують оптовиків у тому, що вони мішають фальсифікат з якісним медом, щоб збільшити кількість, оскільки, на народну думку, експортна перевірка вибіркова і не може виявити всієї неякісної продукції.
І це ще не всі проблеми пересічного пасічника. Дрібні виробники не задоволені правилами, що зумовлені вимогами асоціації з ЄС: вимогами до маркування, реєстрації адреси потужностей виробництва, вимогами запроваджувати принципи НАССР* (система забезпечення якості продукції).
*Довідка. НАССР (Cистема аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок) стала синонімом безпеки харчових продуктів. Це всесвітньо визнаний системний та превентивний підхід, який визначає в продуктах біологічні, хімічні та фізичні небезпеки.
У вартості меду на полицях супермаркету - ціна самого продукту складає лише половину вартості. Споживач платить за оригінальну банку, послуги фасовки, покриває маркетингові витрати. При цьому мед у супермаркеті коштує стільки ж, як і «мед в баночці», що продає бджоляр з лотка. Висновок: або «магазинний» продукт – це не мед, або його фактично за безцінь скупили у пасічника.
Крім самих «медовиків» до обговорення теми активно підключаються екологи. У чому їхній інтерес?
Це насправді інтерес усього суспільства, а не лише екологів. Останні просто краще знають тему, екологічний аспект. Треба думати ширше, бачити глибше. Природних запилювачів – ос, джмелів, інших комах, - меншає. Тому бджоли запилюють безліч дикоростучих рослин і таким чином підтримують рослинне різноманіття, особливо лугове. Промислові пасіки ставлять біля масових сільськогосподарських культур - ріпака, соняшника. Саме дрібні пасіки дають найбільший екологічний позитив, збираючи так зване "різнотрав'я".
Що робити пасічникам? Як рятувати себе і бджіл?
Сьогодні модна тема, яка просувається проектами міжнародної технічної допомоги (МТД) - кооперація дрібних виробників. Кооперативи мають державну підтримку у вигляді відшкодування 30% вартості обладнання. Але для зовсім дрібних це не варіант, бо в кооперативі має бути директор та бухгалтер, яким треба платити хоча б мінімалку. Краще, що може робити держава, не провокуючи зловживань, це популяризувати мед та бджолопродукти як корисні та традиційні для України, збільшувати квоти для українського меду в ЄС, стимулювати розвиток навчання операторів ринку - від бджолярів до керівників кооперативів та ритейлу (роздрібної торгівлі – ред.). На сьогодні американська агенція міжнародного розвитку, ЄС, ізраїльське агентство MASHAV час від часу навчає та показує кращі ізраїльські практики українським фахівцям. Але цього замало, треба участь української держави у таких проектах та процесах.
Усе ж – як купити якісний, не підробний мед?
Виробники продукції, які самі продають свій мед, зацікавлені в високій якості та репутації. Як власник пасіки раджу купувати у "свого" постачальника. Сьогодні у мене в селі і районі купують більше меду, ніж коли я продаю у Києві, бо знають, де моя пасіка, мають можливість прийти на відкачку, покуштувати різні види меду. Але, звичайно, більше тони меду складно продати у роздріб кінцевому споживачеві.
