Ставчук: Податок на викиди має бути стимулом як для підприємств, так і для населення
Політику української держави щодо врегулювання атмосферних викидів важко назвати ефективною. Промислові викиди є безконтрольними і практично не обліковуються – підприємства досі самі слідкують за ними і сплачують відповідні відрахування за власними розрахунками. Прийнятий нещодавно законопроєкт №0875 “Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів” покликаний змінити ситуацію.
Кореспондентка GreenPost запитала заступницю Міністра енергетики та захисту довкілля Ірину Ставчук про плани держави щодо оподаткування викидів парникових газів.
Ще на початку року податок на викиди
парникових газів становив 41 копійку за тонну. Потім його підняли до 10 грн,
тобто збільшили у 24 рази. Наскільки це буде стимулом для підприємств
скорочувати викиди? Чи не краще частину цього податку віддавати їм для
модернізації обладнання, щоб менше було викидів?
Податок
має бути такої вартості, щоб підприємству було дешевше поміняти технологію, ніж
платити податок. Податок в 10 гривень, та навіть і в 20 гривень не відіграє
цієї функції. Це швидше збирання акцизу для того, щоб накопичити кошти і шляхом
певного механізму їх кудись направити.
Або як
це було щодо будинків – «теплий кредит», або на інші цільові програми, які
запускають енергоефективні процеси. Просто залишати ці кошти на підприємствах
не допомагає, тому що вони настільки
маленькі, що це ніяк не допоможе їм оновлювати технології. Тому у європейських
кранах ці податки такі високі. (від 1 до 40 євро за тонну – прим. ред.) Тоді
підприємству дешевше оновити технологію, а не платити податок за забруднення.
Це складний політичний процес, бо нові наші підприємства мають сучасне
обладнання, але у нас є ще низка «динозаврів», заводів, які працюють ще з ХІХ
століття, і тут говорити про модернізацію набагато складніше.
Як підняття податків на викиди
парникових газів відобразиться на гаманцях громадян?
Це дуже важливе питання. Насправді, підняття податків на викиди парникових газів в підсумку повертається на споживача. Якщо ми говоримо про Європу, де такий податок складає 40 євро за тонну, звичайно, для України це непідйомна вартість, тому що буде відбиватися на споживачах. Система оподаткування працює, коли по цьому ланцюжку діє як стимул до запровадження заходів.
Підняття податків на викиди парникових газів в підсумку повертається на споживача
Наприклад,
люди отримують і платять більш високі платіжки за тепло, для них це є стимулом
об’єднатися в ОСББ, взяти кредит в банку і утеплити будинки. Через те, що у нас ця реформа ЖКХ розпочала
реформуватися нещодавно, люди ще не створили ОСББ, вони бояться брати кредити в
банках, люди не довіряють одне одному. Якщо ми ще більше збільшимо вартість податку,
це не призведе до того, що всі одразу почнуть це робити. Тобто, нам треба дуже
зважено підходити до того, щоб ці підняття насправді були стимулом скорочення
споживання, а не лягли тягарем на державу у вигляді субсидій на покриття цієї
собівартості.
Чи прораховувалося, наскільки
підвищаться платіжки громадян?
10 грн за тону – це не такі вже великі суми, вони в кінцевому рахунку не відображаються в тарифах для населення. І навіть той вуглецевий податок, який ми зараз запланували на рівні 1 євро, але який розподіляється серед всього викопного палива, у тому числі на пальне, також дуже незначний, цей вплив. Більше це стосується електроенергії, що виробляється електростанціями на вугіллі, але все одно – це дуже незначний вплив.
Читайте також: Ставчук: Закон про моніторинг викидів СО2 реально запрацює з 2022 року
